Обдаровані діти

21.05.2014 у Теребовлянському РБК відбулося районне свято талантів, учасницею якого була учениця 8 класу Долинської ЗОШ І-ІІ ст. Крушельницька А.
Адріана нагороджена 2 Дипломами.

 
Обдаровані діти - інтелектуальна еліта України

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Зміст соціально-економічного та суспільного життя України потребують своєчасного аналізу наявних інтелектуальних і творчих ресурсів держави, серед яких одне із визначних місць посідає дитяча обдарованість.

Обдаровані діти - майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет. Сучасні тенденції розвитку ставлять перед освітою нові задачі спрямовані на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації відхилення від орієнтації нам "середнього учня", підвищений інтерес до обдарованих дітей, до особливостей розкриття й розвитку їх здібностей у процесі освіти шляхом створення оптимальних умов для обдарованої молоді.

Більшістю сучасних психологів проблема розвитку обдарованої дитини розглядається у контексті розкриття її творчого потенціалу, розвитку інтелектуальних здібностей, а також формування особистісно-мотиваційної сфери . К. Д. Ушинський писав про те, що дитина, яка отримала від народження щасливе поєднання інтелектуальних і творчих здібностей, має можливість скористатися ними у майбутньому.

Талановиті діти - це той ресурс, з якого створюється інтелектуальна еліта. Інтелектуальну еліту будь-якого народу становлять особистості творчі, яскраві, мислячі. Щоб це потенційне національне багатство примножити й зберегти, необхідно вміти відбирати таких дітей, допомагати їм знайти себе й правильно оцінити, підтримувати їхній розвиток, розкрити потенціал їхньої креативності. Креативність - це одна з найголовніших умов розкріпачення свідомості - її вихід за межі наявного чутливого буття, піднесений,узагальнено-почасовий погляд на речі, це крок свідомості за обрій усталеного, у світ свободи і творчості.

Уроки світової літератури - це напружена, науково організована й результативна праця учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів, сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки, стимулює роботу з додатковою літературою, розвиває аналітичне мислення, формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

Успішний вчитель для обдарованих дітей-насамперед чудовий вчитель- предметник, який добре знає і любить свій предмет. У доповнені до цього він повинен володіти такими якостями, які суттєві у спілкуванні з будь-яким обдарованим школярем.

Особистість вчителя виступає головним фактором будь-якого навчання, найбільш чутливим фактором успішної роботи є глобальна особистісна характеристика-система поглядів та стверджень, у якій велике значення мають уявлення про самого себе, інших людей, цілі та задачі своєї роботи.

Вчитель - професіонал повинен:

•   мати живий та активний характер;

•   мати схильність до самоаналізу;

•   володіти емоційною стабільністю;

•   мати творчий, можливо нетрадиційний особистий погляд;

•   уміння будувати педагогічну діяльність на основі результатів психодіагностики особистості дитини з огляду на її індивідуальні й вікові особливості;

•   мати високий інтелектуальний рівень, широке коло інтересів; жвавість, активність, почуття гумору, гнучкість і постійну готовність переглядати свої погляди; здатність до постійного самооновлення.

Для розкриття здібностей, творчого потенціалу у роботі з обдарованими дітьми використовую найефективніші форми та методи, а саме:

•   реалізація творчого експрес-тренінгу піл час проведення уроків;

•   налаштування учнів на досягнення успіху

•   допомога учневі ставити перед собою посильні завдання, які б відповідали його інтересам і носили дослідницький характер.

Методи, які мали результат у розкритті творчого потенціалу учнів на уроках світової літератури:

•   побудова гіпотез (учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання, роблять свої припущення, що можуть стати темою досліджень);

•   "виділяти найкраще" або ефект Пігмаліона -психологічний феномен, який полягає в тому, що очікування особистістю реалізацій пророцтва багато в чому визначають характер її дій та інтерпретацію реакції оточуючих, що й провокує "само здійснення пророцтва";

•   Інтерактивне навчання: "запитання - відповідь". Клас поділяється на декілька груп, кожна з яких одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Ланцюжок "запитання - відповідь" сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає висловлювати свої думки Д доходити правильних висновків;

•   Прийом "Незавершене рішення" - за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку пропоную учням виконання завдання творчого характеру, попереджаю, що рішення виявиться цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Я не наголошую на тому, що завдання повинно

бути виконане на цьому уроці, перевіримо його наявність і якість виконання на наступному уроці.

При такому підході викладання світової літератури учень є співавтором уроку, основна стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей, нахилів та сприятливих умов подальшого їх розвитку. Сучасний учень - це продукт інформаційного суспільства. Воно вирізняється різноманітністю, рухливістю, мінливістю. Кожен учень - яскрава, неповторна особистість зі своїм тендітним внутрішнім світом.

Ланцюжок методів плекання обдарованої дитини:

•   Свобода вибору

•   Створення ситуації успіху

•   Допомога та підтримка

•   Повага до самоосвіти

•   Заохочення до самостійної діяльності

•   Співпраця вчителя і учня

•   Заохочення до спільної діяльності

Для творчого, талановитого вчителя у роботі з обдарованими дітьми можуть стати орієнтиром рекомендації "Як розвивати здібності дітей":

•   уміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

•   культивувати творчу атмосферу;

•   розсіювати страх у талановитих дітей;

•   підхоплювати думки учнів і оцінювати їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність;

•   стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність;

•   створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви;

•   розвивати критичне сприйняття дійсності;

•   відзначати досягнення вихованців;

•   заохочувати захопленість у спільній діяльності;

•   підкреслювати позитивне значення індивідуальних відмінностей;

•   впливати особистим прикладом, вчити доводити починання до логічного завершення;

•   пам'ятати, що учень . .це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити".

Підтримка та розвиток обдарованості є одним із пріоритетних напрямів освіти, оскільки поступ будь-якої країни залежить від здатності її громадян нестандартно мислити, впроваджувати перспективні інновації в різні сфери суспільного життя.

Своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу.

Участь учнів школи в ІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з російської мови

                                   Результати:

2012 рік – ІІІ місце - учень 9 класу Паранчак Р.

2014 рік – І місце – учениця 8 класу Крушельницька А.

 

 

Обдаровані діти

   Що таке обдарованість? Обдарованість – це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Матеріальною основою цих можливостей, або задатків, є особливості будови та функціональні можливості  головного мозку й окремих його аналізаторів. Це зумовлено тим, що найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності власно виявлені й розвинуті. Тому саме професійна спрямованість, професійний відбір і професійна освіта мають відповідати здібностям і нахилам людини.

    Ось кілька тлумачень поняття «обдарованість»:

      «Обдарований – який має великі природні здібності; здібний, талановитий. Здібність – природний нахил до чого-небудь; обдарування; талант.» («Великий тлумачний словник сучасної української мови», 2002р.)

       «Обдарованість – поєднання трьох компонентів: мотивації, орієнтованої на виконання завдання, видатних розумових здібностей і креативності.» (Дж. Рензуллі)

      «Обдарованість – специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, що дозволяє виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, відмінного від умовного, середнього рівня.» (Б.Чижевський)

        «Обдарованість – високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей.» (В.Юркевич)

          «Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень здібностей в одній чи кількох галузях діяльності: загальні інтелектуальні здібності, академічні здібності, продуктивне мислення, здібності до лідерства, художні й артистичні здібності, психомоторні здібності.» (Мануела Да Сільва)

        «Обдарованість – це працелюбство.» (Н.Лейтес)

        «Обдарованість є наслідком розвитку вроджених задатків під дією як внутрішніх, суб’єктивних, так і зовнішніх, стосовно особистості, соціальних чинників.» (О.Музика)

       «Немає необдарованих дітей, є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-яка здатність потребує розвитку.» (І.Мороз)

Характерні особливості обдарованої дитини:

·       багатий словниковий запас, лідерство у спілкуванні із однолітками, володіння  значним обсягом інформації (компетентність);

·       різносторонність інтересів (її цікавить практично все – звідси й надзвичайна допитливість);

·       високий рівень запам’ятовування (вміння коротко, чітко і ясно викласти відому інформацію),  легкість самого процесу пригадування;

·       наполегливість і постійність, рішучість і впертість (такі риси характеру обдарованій особистості вкрай необхідні під час виконання завдань, розв’язання складних проблем);

·       упевненість у своїх силах і здібностях, повна незалежність від дорослих;

·       відчуття власної цінності (здатність до самоаналізу, терпиме ставлення до критичних зауважень, незалежність у висловленні думки);

·       творчі здібності (здатність гарно малювати, складати вірші, прозові твори, моделювати, танцювати  тощо).

                                                 Обдаровані діти.

                   Форми, методи роботи з обдарованими дітьми

Стосовно феномену обдарованості дитини існує дві протилежні точки зору. За соціальною концепцією визнається, що більшість дітей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні розвитку їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А. Гельвецій, В.П. Єфроїмсон). Друга – теорія генетичної спадковості, за якою обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р. Стернберг).

Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість дитини по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. Будь-яка дитина може досягати особливих успіхів у широкому спектрі діяльності, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні на різних етапах вікового розвитку. Таким чином, обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.

Критерії та показники багатогранних проявів обдарованості особистості

Обдарованість, як характерну ознаку особистості, визначають за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

• природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі типи обдарованості дитини:

1.     Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, потязі до нового, глибині занурення у справу.

2.     Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам’ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам’ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважність до явищ природи, їх причин і наслідків, намагання експериментувати.

Звичайно, кожен вчитель мріє мати учнів, спроможних до високих показників успішності у вивченні саме його предмету. Але, між тим, дуже часто учні не тільки не виявляють обдарованість, а навпаки демонструють негативне ставлення до навчання взагалі.

Та обставина, що все більше дітей не бажає вчитися, викликає тривогу, розгубленість, а у багатьох випадках страх і відчуття безпорадності майже у кожного вчителя. Спостерігається невтішна ситуацію, коли діти нічим не зацікавлені і апатичні до пізнання. Складається враження, що вони не піддаються навчанню. Але чи насправді це так?

В останні десятиліття у зарубіжній психології з’явилося багато робіт, присвячених трагедії невиявлених або заблокованих системою шкільного навчання талантів. За даними одного з відомих вчених – П. Торренса, більше третини дітей, що були відраховані як невстигаючі, це – обдаровані діти.

Підготувавши вчителів до роботи з обдарованими дітьми, повідомівши що деякі з дітей продемонструють виняткові здібності, Розенталь і Якобсон стали чекати, що ж станеться далі. Періодично протягом року вони проводили спостереження за динамікою успішності учнів, а в кінці року перевірили усіх дітей за допомогою тесту IQ. Очікування стали реальністю. З’ясувалося, що реальний приріст показника IQ залежав від інформації, яку отримали вчителі: у тих дітей, які, на думку вчителя, були розумово більш здібними, приріст IQ був більший, ніж у тих дітей, які, на думку вчителя, були менш здібними.

Таким чином, упередженість учителя відносно дитини впливала на ту навчальну роботу з обдарованими дітьми, яку він з ціма учнями проводив. Згодом висновки Розенталя і Якобсона були підтверджені у ряді інших експериментальних досліджень.

Надії, які вчителі покладали на своїх учнів, навіть якщо вони не висловлені вголос, допомогли школярам повірити у себе і вчитися відповідним чином. Численні дослідження показали, що люди не усвідомлено прагнуть відповідати тому рівню розвитку, який від них очікується, причому як вищому, так і нижчому.

Отже, дослідницький проект, спрямований на пошук способів виявлення потенційної обдарованості, форм, методів роботи з обдарованими дітьми, має всі підстави для того, щоб дати очікувані результати, тобто допомогти визначити умови, за яких пересічні учні змогли б у повній мірі виявити природні психологічні можливості і досягти найвищого рівня свого розвитку.

Але ж для цього потрібні відповідні форми, методи роботи і психолого-педагогічний інструментарій, за допомогою якого ми б мали можливість діагностувати потенційні задатки та здібності дітей та обґрунтувати імовірність їхнього розвитку до рівня обдарованості.

                     Фактори формування обдарованості дитини

Важливою особливістю сучасного розуміння обдарованості є те, що це явище розглядається не як статична, а як динамічна характеристика, що реально існує в русі, постійному розвитку (Ю.Д. Бабаєва, А.І. Савєнков та ін.). За такого розуміння вважається доцільним визначити провідні фактори формування обдарованості дитини, за наявності яких підвищується вірогідність прояву неординарних здібностей особистості. Такими факторами пропонується вважати психофізичний потенціал особистості та сприятливий вплив середовища.

Біологічними передумовами обдарованості є: задатки, як вроджені анатомо-фізіологічні особливості людини, що зумовлюють розвиток здібностей (до музики, малювання, математики, спорту тощо); здібності – індивідуальні якості особистості, які виявляються у певній діяльності і які забезпечують успіх саме в цій діяльності; схильності – емоційне ставлення, конкретна вибіркова спрямованість на певну діяльність, що заснована на інтересі до цієї діяльності, потреби у її здійсненні, бажанні виконувати, досягати у ній успіху. Система задатків, схильностей і здібностей у комплексі і є найважливішою рушійною силою самовираження особистості, яка забезпечує виконання нею діяльності на високому рівні і досягнення значних успіхів.

               Психологічна характеристика обдарованої особистості

Наступним кроком у визначенні наявності у дитини потенційної обдарованості є організація педагогічного спостереження за її поведінкою та аналіз її дій та вчинків, пов’язаних з проблемними ситуаціями у житті. Критеріальними засадами цих діагностичних процедур, по перше, може слугувати загальновизнана структура розвиненої обдарованості. А по-друге, за допомогою методу вибіркового аналізу наукової та художньо-публіцистичної літератури можна виявити сукупний перелік психологічних характеристик, притаманних обдарованій людині.

Структура розвиненої обдарованості складається з трьох основних підструктур:

а) високої пізнавальної активності, яка базується на високому рівні сенсорних (увага, сприймання, пам’ять) та інтелектуальних (дивергентне і конвергентне мислення, критичність мислення, здатність до узагальнення і прогнозування);

Отже, те, що дитина обдарована, можна припустити, якщо її інтелектуальні здібності перевищують стандартний рівень, до вирішення проблем і завдань вона застосовує творчий підхід, а також у неї наявний високий рівень мотивації досягнень.

Особлива психологічна якість обдарованих дітей – їх здатність прогнозувати можливі ситуації, способи розв’язання проблем, внутрішньо програвати ситуації ризику й небезпеки, а також знаходити можливі виходи із таких ситуацій.

Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо), легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності. Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Вони не уникають відповідальності, пред’являють високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість, адже самі знають собі ціну. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до духовних цінностей.

Пропонується узагальнена психологічна характеристика обдарованої особистості:

- має хорошу пам’ять, добре розвинуте абстрактне мислення;
- як правило, дуже активна і завжди чимось зайнята;

Розкриття потенціалу креативності як показник обдарованої дитини

Більшістю сучасних психологів проблема розвитку обдарованої дитини розглядається у контексті розкриття її творчого потенціалу, розвитку інтелектуальних здібностей, а також формування особистісно-мотиваційної сфери. К.Д.Ушинський писав про те, що дитина, яка отримала від народження щасливе поєднання інтелектуальних і творчих здібностей, має можливість скористатися ними у майбутньому.

Креативність – це одна з найголовніших умов розкріпачення свідомості – її вихід за межі наявного чуттєвого буття, піднесений, узагальнено-позачасовий погляд на речі, це крок свідомості за обрій усталеного, у світ свободи та творчості.

В ході дослідження досвіду роботи сучасних фахівців, викладеного у психолого-педагогічній літературі, було визначено найефективніші форми та методи роботи з обдарованими дітьми, розкриття потенціалу креативності, а саме:

• реалізація творчого експрес-тренінгу під час проведення шкільних уроків;
• налаштування учнів на досягнення успіху;
• допомога кожному учневі ставити перед собою посильні завдання, які б відповідали його інтересам і носили дослідницький характер;
• *****

Освітній простір життєтворчості особистості як індикатор потенційної обдарованості

Згідно з новітніми ідеями вітчизняної педагогічної науки головною умовою розкриття потенціалу креативності учнівської молоді є перетворення традиційного навчально-виховного процесу, побудованого на засадах суб’єкт-об’єктних відносин педагогів у учнями, на освітній простір життєтворчості, насичений різноманітними інтерактивними заходами за всіма можливими сферами самоздійснення особистості.

Наведемо коротку характеристику деяких форм та методів роботи з обдарованими дітьми:

– ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) – пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння», підказок інтуїції тощо. Використання алгоритму розв’язання проблемних ситуацій у ході навчального процесу виробляє в учнів такий стиль мислення, в основі якого є гнучкість, оригінальність, чутливість до протиріч, вміння свідомо моделювати ідеальний еталон, психологічно орієнтована думка на його досягнення і домагання цього найкоротшим шляхом.

– Ейдетика – технологія формування ейдетичного мислення, в основі якого запам’ятовування інформації через образи, асоціації й відчуття. В учнів розвивається уява та фантазія, гнучкість мислення, здатність створювати об’ємні й яскраві образи. Відбувається стимулювання роботи правої півкулі головного мозку, що забезпечує розвиток здатності створювати варіативність у розв’язанні творчої задачі, що є основою для активізації креативного мислення та використання його у вирішенні навчальних та життєвих задач.

Принцип відкритих перспектив: будь-який учень, навіть найслабший, може сьогодні спробувати вивчити тільки один сьогоднішній урок, добре написати конспект і відразу одержати свою першу добру оцінку, а там другу, а там третю… Спочатку ці оцінки майже нічого не важать (крім того, що учень старається, але хіба цього мало?); однак поступово приходить і справжнє знання, а разом з ним і інтерес до предмету. Починаючи з будь-якого дня, кожен може вчитися добре, і це зараз же позначиться на оцінках, це негайно відзначить учитель, скільки б у нього не було учнів.

Наголошення на будь-яких поліпшеннях
Помічати і відповідним чином відмічати кожен маленький, але успішний крок на шляху до виконання завдання

– Повідомлення про будь які внески
Акцентувати увагу на цінності активності учня в усних відповідях і класних дискусіях, пам’ятаючи, що вони вносять власний внесок у колективну роботу як можуть

Це похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом. Ми можемо «аплодувати» досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що мають певне відношення до навчання. «Оплески» повинні бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбутнє.

Метод роботи з обдарованими дітьми – проблемні запитання. При вивченні різних тем з предмету підбираються проблемні запитання, на які учень у підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для вірної відповіді учню потрібно ще застосувати знання з вивчених раніше розділів. Ще в запитання закладається якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно неординарним способом.

Метод роботи з обдарованими дітьми – побудова гіпотез. Учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання. Роблять свої припущення, що можуть стати темою дослідження.

«Виділяти найкраще» – цей метод, відомий як «ефект Розенталя» або ефект Пігмаліона – психологічний феномен, який полягає в тому, що очікування особистістю реалізації пророцтва багато в чому визначають характер її дій та інтерпретацію реакцій оточуючих, що й провокує «само здійснення пророцтва», цей термін винайшов американський соціолог Роберт Мертон у 1948 році для тих пророкувань, які стихійно «керують» поведінкою людей і призводять до очікуваних ними результатів.

Форма роботи з обдарованими дітьми – інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас поділяється на декілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Коли учень замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має бути варіант відповіді, це розвиває логічне мислення. Ланцюжок «запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає дитині формулювати певні умовиводи, висловлювати свої думки, доходити правильних висновків.

Форма роботи з обдарованими дітьми: «інформаційно – пізнавальна суперечність». Характерна особливість полягає в тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження.

Прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку вчитель пропонує учням виконати завдання творчого характеру і попереджає, що рішення виявиться досить цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Вчитель, не фіксуючи увагу на тому, що завдання повинно бути завершено, перевіряє його наявність і якість виконання на наступному уроці.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Як же розвивати творчі здібності школярів?

Рекомендації

§  Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового. 

§  Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність. 

§  Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

§  Розвивати критичне сприйняття дійсності.

§  Вчити доводити починання до логічного завершення. 

§  Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження). 

§  Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят. 

§  Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації. 

§  Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

§  Впливати особистим прикладом. 

§  Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський). 

АЛГОРИТМ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

1. Учитель не повинен розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.

2. Учителеві не слід надмірно вдаватися до навчання з елементами змагання. Обдарована дитина частіше буде переможцем, що може викликати неприязне ставлення інших дітей.

3. Не можна підкреслювати винятковість обдарованої дитини чи, навпаки, зловмисно її принижувати, застосовувати сарказм.

4. Учителеві слід пам'ятати, що обдаровані діти зазвичай негативно ставляться до суворо регламентованих повторюваних занять.

5. Методи, що сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

          • повага до прагнення учнів працювати самостійно;

          • надання дитині свободи вибору щодо галузі           застосування своїх здібностей;

          • індивідуальне застосування навчальної програми;

          • заохочення учнів до роботи над власними проектами;

          • жодного тиску на дітей, створення атмосфери розкріпаченості;

           • схвалення результатів діяльності у певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;

          • підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;

          • надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і внаслідок цього відчувають тиск з боку інших.

Нетрадиційні творчі самостійні завдання для обдарованих учнів:

-довгострокові домашні завдання;

-творчі завдання, звіти з певної теми;

-відповіді на питання проблемного характеру за вибором учнів;

-літні завдання дослідницького характеру;

-створення проектів;

- написання творчих робіт;

-шкільні наукові роботи;

-виступи та доповіді на шкільних конференціях,

-бесіди та міні-лекції для молодших школярів школи;

-пізнавальні ігри, вікторини філологічної спрямованості для учнів початкової школи;

-створення і захист слайд – презентацій.