майдан незалежності

Присвячується героям майдану

З гордістю  схилю  я голову свою,
за тих, хто б'ється  за свободу.
За тих, хто полягли  в бою,
воюючи за волю власного народу.

Не боячись не смерті, не покарань,
йшли через місяці нестерпних страждань.
Боролись, терпіли, та помирали,
та навіть цим вони вас не здолали.

Стану на коліна, перед тими,
хто не побачить більше України.
Хто зі славою відходить на той світ,
Побачивши золото райських воріт.

Пічугін Владислав.

БАЖАЮ  ВСІМ ВІДВІДУВАЧАМ МОГО БЛОГУ:

ЩАСТЯ,РАДОСТІ, ЛЮБОВІ

У ВАЛЕНТИНІВ ДЕНЬ ЧУДОВИЙ!

У РОБОТІ  - СИЛ, НАТХНЕННЯ,

БОЖОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ!

Життя – квітка, кохання – мед з неї.

                                                В. Гюго

Кохати – це не значить дивитися один на одного, кохати – це значить разом дивитись в одному напрямку. 

Антуан де Сент-ЕкзюперіГюго 

Кохання – найсильніша з усіх пристрастей, тому що воно одночасно опановує головою, серцем і тілом. 
                                                                Вольтер.

                                               ПРИТЧІ

                                      Про кохання і любов

В одній звичайній людській душі жили Любов і Кохання.
Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання
було від природи сліпим, Любов мала стопроцентний зір.
Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх,
беззаперечно приймаючи.
Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі
щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами.
Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку
правду, лікуючи болем. Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто
вміла дарувати насолоду.
Коли Кохання кричало „я не проживу без тебе!”, Любов, тихо помираючи,
відпускала на свободу.
Коли Кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов
проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.
Коли Кохання, дивлячись в постаріле зів’яле лице, відвернулося, і, жаліючи
себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась,
вдихаючи життя в холодні посинілі губи.
- Я тут безсила, — сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.
- Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”,
зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу.
- Все просто, — відповів Досвідчений Ангел, який на своєму віку бачив мільйони
звичайних людських душ.
- Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка,
даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов –
посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.

Ти, що читаєш, навчись любити всім серцем....

                                      ЛЮБОВ СЛІПА

Говорять, що одного разу зібралися в одному куточку землі разом всі людські відчуття і якості. Коли Нудьга позіхнула вже утретє, Божевілля запропонувало:"А давайте грати в хованки!". Інтрига підвела брову : "Хованки? Що це за гра?" і Божевілля пояснило, що один з них, наприклад воно, водить - закриває очі і рахує до мільйона, тоді як інші ховаються. Той, хто буде знайдений останнім, стане водити наступного разу і так далі. Інтузіазм затанцював з Ейфорією, радість так стрибала, що переконала Сумнів, ось тільки Апатія, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилася брати участь в грі. Правда, вважала за краще не ховатися, тому що врешті-решт її завжди видадуть, Гордість сказала, що це абсолютно безглузда гра (її нічого, окрім себе самої, не хвилювало), Боязкості дуже не хотілося ризикувати. -Раз, два, три - почало рахувати Божевілля. Першою сховалася Лінь, вона сховалася за першим же каменем на дорозі.Віра піднялася на небеса, а Заздрість сховалася в тіні Тріумфу, який власними силами вмудрився підійнятися на верхівку найвищого дерева. Благородність дуже довго не могла сховатися, оскільки кожне місце, яке воно знаходило, здавалося ідеальним для його друзів. Кристально чисте озеро - для Краси. Міжгір'я дерева? Так це для Страху. Крило метеликів - для Похітливості. Подих вітру - так це для Свободи! Отже, воно сховалося в промінці сонця. Егоїзм, навпаки, знайшов для себе тепле і затишне містечко. Брехня сховалася на глибині океану (насправді вона сховалася у веселці). Пристрасть і Бажання сховалися в соплі вулкана. Забудькуватість навіть не пам'ятала, де вона сховалася, але це не важливо. Коли Божевілля долічило до 999999  Любов все ще шукала, де б їй ховатися, але все вже було зайнято ; але раптом вона побачила чудовий трояндовий кущ і вирішила сховатися серед його кольорів. -Мільйон, - злічило Божевілля і прийнялося шукати. Першою воно, звичайно ж, знайшло Лінь. Потім почуло як Віра сперечається з Богом з приводу зоології, а про Пристрасть і Бажання воно дізналося по тому, як тремтить вулкан, потім Божевілля побачило Ззаздрість і здогадалося, де ховається Тріумф. Егоїзм і шукати не було потрібно, тому що місцем, де він ховався, виявився вулик бджіл, які вирішили вигнати непрошеного гостя. У пошуках Божевілля підійшло напитися до струмка і побачило Красу. Сумнів сидів біля паркану, вирішуючи, з якої ж сторони йому сховатися. Отже, всіх було  знайдено - Талант - в свіжій і соковитій траві, Печаль - в темній печері, Брехня - у веселці (якщо чесно, то вона насправді ховалася на дні океану). Ось тільки любов знайти не могли. Божевілля шукали за кожним деревом, в кожному струмочку, на вершині кожної гори і, нарешті, воно вирішило подивитися в трояндових кущах, і коли розсовувало гілки, почуло крик болю. Гострі шпильки троянд поранили Любові очі. Божевілля не знало, що і робити, прийнялося вибачатися, плакало, благало, просило вибачення і навіть пообіцяло Любові стати її поводирем. Ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки, -  ЛЮБОВ СЛІПА І БОЖЕВІЛЛЯ ВОДИТЬ ЇЇ ЗА РУКУ.