Блог вчителя світової літератури Петрончак Світлани Ярославівни: Позакласна робота

ЗУСТРІЧ З ГЕРОЯМИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

(Звучить весела музика)

І. Шановні гості!

Раді Вас вітати

У цьому храмі, де панує розум

І де витають разом

Усіх мистецтв дива.

Вони величні у своїй красі

Зігріють душу, радістю наповнять

Щоб не було це – книга чи картина,

Чи звуки музики, чи танець -

Усе прекрасне.

Тож в ауру чарівну окуніться,

Відпочивайте, з нами веселіться.

ІІ. Бо ми, як ви, прибули всі сюди,

Щоб зустріч спільну провести із Вами.

І показати все, що маємо,

І здивувати всім, що знаємо.

Вливайтесь в дійство це чудове,

Відкрийте і відоме й невідоме.

ІІІ. Світ дивовижний вас вітає!

Всіх тих, хто вдумливо читає,

І тих, хто любить мандрувати

Та прагне більше пізнавати.

Кмітливих, добрих і відважних,

А ще, звичайно, і уважних.

Звеселить він і причарує,

Окрилить тим, що подарує

Вітань чудовий хоровод.

Малян.

З Китаю я до Вас прибув,

Маленький хлопчик з пензликом в руці.

Своїм мистецтвом славу я здобув,

Бо бідним людям помагав в житті.

Нехай і ваші мрії всі збуваються,

Нехай таланти ваші розкриваються.

Творіть, дивуйте та не забувайте -

З Любов’ю людям світ цей відкривайте.

Том Сойєр.

Привіт вам від героя Марка Твена,

Що з Геком в дружбі нерозлучній був.

Почувши про шкільне це дійство,

З Америки сюди і я прибув.

Вам, любі гості, хочу побажати

Життя веселого, як у дітей,

Правдивості і щирості такої,

Любові й приязні до всіх людей.

Не бійтесь вибір правильний зробити,

коли ідеться про людське життя.

Хтось може помилки робити,

Але приходить каяття.

Тож будьте завжди терпеливі,

На допомогу іншим йдіть,

Не бійтесь правді в очі глянуть,

Й життя цінуйте і любіть.

Поліанна.

Я Поліанна - дівчинка маленька,

Нова знайома Ваша відтепер,

Гру в радість дітям я подарувала,

Бо так в житті чинила Е. Портер.

Мені від неї передалась вдача -

В людині бачити і щирість і добро,

Світ радості для інших відкривати,

І неприємне забудеться само.

А Вам я,гості, хочу побажати

Час для радощів знаходити завжди,

І як би важко у житті не було -

Відкрийте людям серце ви своє.

Навчіться гру у радість грати,

Вона Вам допоможе все здолати,

Ви просто вмійте радісно прожити

І оптимізм свій іншим передати.

Дік Сенд.

Я від французького народу

Прибув сюди вас привітати.

Усе життя провів я у походах,

То маю що вам побажати.

Хай вас цікавлять мандри і пригоди,

Зумійте подолати перешкоди,

Старайтесь у житті цікаве відшукати,

Всі негаразди й труднощі здолати.

Хай бурі, шторми й грози

Вас обминають у дорозі.

Хай всюди і у всьому вам щастить,

Удачі й успіху, нехай вам таланить.

Маленький Принц.

У кожної людини свої зорі -

Це квіти неба, що притягують людей.

Погляньте й ви у це безмежне море,

Бажайте щастя для усіх дітей.

До вас прибув я зі своєї зірки,

Я вірний, про неї дбаю я.

Кого я приручив – несу відповідальність,

У цьому суть всього мого життя.

Шукайте серцем і душею -

Це шлях до світу пізнання,

Подбайте про свою планету,

І поповняйте кожен день знання.

Забудьте сварки і образи,

Хай чистим світ душі буде,

Тоді до вас, шановні гості,

Щасливе майбуття прийде.

Пеппі

Привіт! Я – Пеппі! А ви хто? Вчителі? Співчуваю вам! Ви мусите щодня ходити до школи, писати конспекти уроків. Бідні ви, бідні! Я теж один день була в школі, мені зовсім не сподобалося там. Учителі нічого не знають і тому запитують про все в учнів. І взагалі, дорослі поводяться неправильно: сплять головою на подушці. А на подушку що треба класти? Правильно! Ноги! А їсти треба тільки шоколад, цукерки, тістечка, морозиво.

Я знаю в аргентинській школі… поблизу є цукеркова фабрика,і від неї відведено трубу просто в клас. А що роблять вчителі – запитаєте ви? Як що? Підбирають за дітьми папірці! Хочете в таку школу? Читають там тільки в п’ятницю, та й то – якщо знайдеться книжка. Але книжка ніколи не знаходиться. Ось так!

Я героїня з Швеції , цікава я дитина,

Мене створила Ліндгрен всім читачам на диво.

Я вмію працювати і спритна я в усьому.

Хотіла мудрувати - та вийшло по-іншому.

Гостям усім бажаю нікого не боятись,

У всьому бачить радість і завжди посміхатись.

Ще - праці не цуратись, любить у долі лад,

Тоді на вас посипле щасливий зорепад.

Ви ж мрію загадайте і вірте вперто в неї,

І ваші сподівання здійсняться і надії.

Разом.

Хай щирі побажання западуть в душі ваші.

Вас оцінити просимо досягнення всі наші.

Жартівлива сценка до Миколая

Дійові особи: ведучі , Олег, Оксана, Ліля, Наталя, Святий Миколай

На сцені ведучий, на авансцені Олег за письмовим столом

                                                робить уроки

Ведучий. Зараз ми розкажемо Вам про хлопчика, який  отримав подарунок від самого… А втім, ви все зрозумієте самі, якщо  будете уважно стежити за діями  на сцені.

Олег (бере підручник з математики). Та-а-к. Що тут сьогодні за задачки…Ага…от… (читає ). Щось нічого не розумію… А! Кину я це діло – напружуватися. Краще у когось здеру готовеньке.

Олег бере мобільний телефон й починає набирати номер. Чутно сигнал виклику. На другому боці сцени з’являється Оксана, в руках у якої дзвонить телефон.

Оксана. Ало!

Олег. Оксана, привіт! Ти вже математику зробила?

Оксана. Так.

Олег. Даси списати?

Оксана. Ні! Не дам! Ти ніжки підставляєш! Вчора так впала, що досі колінка болять! (Вимикає телефон та йде зі сцени.)

Олег (сердито). Яка злючка! Мало я їй підніжок роблю …Ну-бо почекай…

Олег знову набирає номер, телефон дзвонить. На сцені

з’являється Наталя, в руках у якої дзвонить телефон.

Наталя. Ало!

Олег. Наталя, це я, Олег. Забіжу зараз до тебе та здеру задачки, можна?

Наталя. З яких це радощів? Може  за те, що ти обзиваєшся? Ні, дорогенький, списуй у когось іншого. (Вимикає телефон та йде зі сцени.)

Олег. От зануда! Ну-бо почекай…Схопиш завтра у мене…

Олег знову набирає номер, телефон дзвонить. На сцені з’являється Ліля, в руках у якого дзвонить телефон.

Ліля. Ало!

Олег. Ліля, привіт! Щось у мене задачки не виходять. Завтра на перерві даси свого зошита?

Ліля. Може дам… А може й ні…

Олег. Що означає - «може й ні»?

Ліля. А ти дерешся постійно! То чого я буду тебе виручати?  (Вимикає телефон та йде зі сцени)

Олег. І цей туди ж! Бачите, дерусь я! Які ж вони всі противні! Взяли та й споганили мені добрий настрій. (Після недовгого роздуму.) Ну-бо, почекайте у мене! Недарма   я гарно малюю! Завтра свято Святого Миколая, то я вам малюночки-подаруночки  й піднесу! Запам’ятаєте, як мене ображати!

Ведучий. І Олег почав свою  мстиву справу. Він вирішив намалювати  своїх товаришів, ким би ви думаєте – якимись страшиськами!

Олег сідає за стіл і починає малювати  карикатурні портрети на Оксану, Лілю й Наталю та  ставить їх так, щоб глядач  бачив, що він намалював. Це якісь чудовиська з написами: «Лілька», «Ксюха», «Наталька».

Олег (розглядаючи  свою роботу). Ха-ха! Які шикарні карикатури вийшли!!  Супер! Завтра розвішу у класі! От реготу  буде!

Олег складає карикатури у рюкзак. Раптом починає

позіхати й потягуватися.

Олег. Йо! Аж втомився… й спати захотілось…(Солодко позіхає, кладе  голову на руки й засинає).

На сцені з’являється Св. Миколай. Ставить на підлогу свій мішок. Підходить до столу і розглядає портрети.  Докірливо киває головою.  Будить легенько Олега. Олег просинається. Бачить Св. Миколая.  Лякається.

Олег. Ти… Ви… Ви  хто?

Св. Миколай. Не впізнаєш? Я…

Олег. Впізнав! Впізнав! Ви – Святий Миколай! От здорово! У тому мішку подарунки для мене? (Кидається до мішка. Намагається його розв’язати, та у нього не виходить).  Чого це він не розв’язується?!

Св. Миколай. Може тому, що ти зі мною навіть не привітався?

Олег. Та забувсь трохи! Пробачте! Та скоріш даруйте, що там мені належить!

Св. Миколай. Я знаю, що ти любиш малювати своїх товаришів. От  я й вирішив: подарую тобі – твій портрет.

Олег (розчаровано). Нащо мені власний  портрет?

Св. Миколай. Як нащо? Повісиш на стінку й будеш любуватися собою щодня.

Св. Миколай розв’язує мішок, виймає  в красивій рамці портрет Олега і протягує його Олегу. Олег бере. Здивовано розглядає й скрикує.

Олег. Що це? Тут чуперадло якесь намальовано! Хіба це – я?

Св. Миколай. Невже не впізнаєш? Звісно ти! Дивись який гарний вийшов!

Олег (із сарказмом). Я не розумію: бабуся казала, що  Святий Миколай –дуже добрий Святий, дітей любить й подарунки їм гарні дарує. А Ви знущаєтеся з мене – принесли якогось крокодила і  кажете, що це  я!

Св. Миколай. Права твоя бабуся: приношу я добрі подарунки, та тільки-но добрим, слухняним діточкам.

Олег (скривджено). А я – що? Вже такий поганий, як цей страшисько крокодил? (Сердито кидає портрет на стіл.)

Св. Миколай. Буваєш. Буваєш схожим…
Олег. Коли? Скажіть – коли?

Св. Миколай. Наприклад, ти з рідними частенько  неввічливий, ніколи не скажеш їм а ні «спасибі», а  ні «дякую», а вже з товаришами – так то завжди грубий та задирливий…

Олег. Почекайте,  почекайте!  Мої рідні мене і так обожнюють, без усяких там  «спасибі» та «дякую»! А товариші… так ті постійно на мене капають, доносять вчителям: «Олег б’ється! Олег обзивається, Олег дражниться!»

Св. Миколай(із сарказмом). А ти, певна річ, цього ніколи не робиш?

Олег. Ну… буває. Так я ж  так, жартую! Я жартую, а вони  по-дурному ображаються! У чому ж моя вина?

Св. Миколай. Думаю у тому, що ти не знаєш золотого правила.

Олег. Що це за правило – та ще й золоте?

Св. Миколай. Золоте  правило заповів  людям Ісус Христос. Воно дуже просте. От послухай (каже, підкреслюючи кожне слово): «То ж  усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. »

Олег. Цікаво… (з роздумом).   Якщо я вірно зрозумів, то (показує на себе) я повинен… робити (показує на зал) іншим тільки те… що хочу, щоб  вони робили (показує на себе) мені! Так?

Св. Миколай. Вірно, Олег! Але ж ти частіше робиш саме навпаки! Днини не проживеш,  щоб когось  не скривдити чи образити ! Тому  й з’являються усі  твої неприємності! А почнеш жити зо всіма, дотримуючись золотого правила, то й тобі  добром відповідатимуть. І на цьому портреті з’явиться гарний веселий хлопчик Олег – яким ти можеш бути. А тепер давай прощатися. Мені потрібно поспішати далі. А ти виконуй золоте правило, та й інших навчай його. Ну,  будь здоров, друже!

Поки Св. Миколай проговорює останні рядки, Олег сідає за стіл й засинає, поклавши голову на руки. Св. Миколай  йде. Олег просинається через декілька секунд. Потягується.

Олег. Дивний сон мені наснився. Мов, приходив до мене сам Святий Миколай… (Бачить свій портрет, хватає його, скрикує.) Ой! Так от же його дарунок! Фу-у, який же я тут поганий. Виходить, Святий Миколай дійсно був тут! (Згадавши.) І  він  зробив мені ще один подарунок: навчив золотого правила! Чудодійного правила! (Підкреслюючи кожне слово.) Треба з іншими чинити так, як я хочу, щоб вони чинили зі мною! Дивно: я ніколи не любив ніяких там правил… А от  золоте – мені дуже подобається! А ще – не терпиться негайно щось приємне зробити! (Замислюється, потім з радістю.)  Придумав! Намалюю я дівчат такими  симпатичними, які вони є насправді!.. Ні! Краще – намалюю всім моїм  однокласникам веселі шаржі! Це буде моїм дарунком хлопцям та дівчаткам до свята Святого Миколая. Гадаю – кожному сподобається такий мій презент!

Олег рве свої малюнки. Бере листок ватману. Розгортує його на столі й починає на ньому  малювати.

Олег. На цьому ватмані усі помістяться! (Починає малювати.)

Ведучий. Малював Олег довго, адже у його класі 5 хлопчиків та дівчаток. А особливо старанно вимальовував він  Петра Івановича, їхнього  класного керівника. Нарешті робота була закінчена.

Олег (дивиться на свою роботу). По- моєму, гарно вийшло! Завтра прийду першим у клас й повішу його на стінці біля дошки. Упевнений – усі будуть радіти й веселитися! Фу-у! Аж втомився! Зате на душі стало так гарно! Виходить – робити щось хороше для інших ще й приємно! Ну, піду вже лягати спати, щоб не проспати…(Йде.)

Ведучий. А на другий день однокласники Олега кожну перерву товпилися біля його шаржів та, як й передбачав Олег, дружно й весело сміялися.

За сценою чутно веселий сміх. Зі сміхом усі  актори з’являються

на сцені і виходять на авансцену.

Ліля (до залу). Нам так  сподобались Олегові шаржі,  що ми одностайно пробачили його за всі колишні капосні  витівки!

Олег. Спасибі, Лілю. (До залу.) А я хочу вам сказати таке: повірте, друзі, дуже-дуже  приємно й радісно,  коли до тебе дружелюбні усі однокласники!

Св. Миколай (до акторів і до залу). А як зробити, щоб у кожного з вас було безліч добрих друзів, то секрет, мої любі діточки, дуже простий: до всіх  треба ставитись тільки так, як вчить нас, заповідане Самим Ісусом Христом,  чудодійне золоте правило.

Усі актори ( до залу, підкреслюючи слова). «Тож  усе, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. »

Олег (до залу). І будьте здорові, друзі!

**Усі актори (до залу). До побачення.**

"Ніч перед Різдвом"

(на сучасний лад)

Зимова музика

Колядка "Тиха ніч, свята ніч"
Оповідач: Останній день перед Різдвом прийшов. Зимова ніч настала: засміялися зорі, місяць поважно піднявся на небо посвітити добрим людям і всьому світу. Мороз дужчав, але було так тихо, що скрипіння під чоботом чулося за півмилі.
Чорт викрадає місяць
Зимова музика
Виходять Чуб і Панас
Чуб: О, куме, то ти ще не був у дяка? Там буде добра гулянка. (Спотикається) Та що це таке? Дивись, Панасе, місяця нема! Напевно сховали!
Панас: Ну, і добре, що заховали. Ціліший буде. Побігли краще до дяка! Розходяться в різні сторони, ніби заблукали
Виходить Оксана з дзеркалом.. За нею підглядає Вакула.
Оксана: Треба ж було людям вигадати, що я гарна… Неправда! Що ж тут красивого у цьому носі, і в щоках, і в губах? Аж тепер я бачу що я не гарна!... Ні, гарна, дуже гарна.
Вакула: Чудна дівка! Годину стоїть перед дзеркалом і не надивиться, ще й вихваляє себе в голос.
Пісня Оксани
Вакула вручає подарунок, залізні прикраси.
Оксана: Ну і що це таке? Це ж залізячки.
Вакула: Звичайно, що залізячки. Я ж коваль.
Оксана: Не хочу я таких.
Вакула: Тоді кажи, що хочеш.
Оксана: Та чи мало є прекрасних речей від Версаче чи від Гуччі… Але ні, дуже мені хочеться черевичків, таких, які сама Дженіфер Лопес носить.
Вакула: І як же я ту Дженіфер знайду?
Оксана: Та не знаю, але без черевичків до мене не підходь! (Відвертається)
Вакула виходить дуже сумний. і співає пісню.
Виходить Солоха.
Солоха: Не можу жити без обману!
Щоб таке зробить погане7
Стук в двері Солохи. Входить піп.
Піп: Добрий вечір! Вітаю Вас зі святом!
Хай міцною буде ваша хата.
А я, оце, до селян походжаю,
Нечисту силу з хат виганяю!
А скажіть мені, люба кума,
У вас в хаті Чорта нема?
Солоха: Та що ви, панотче? Я жінка проста. Ніколи й не бачила того Чорта.
Я й сама його боюся.
Ходжу до церкви, Богу молюся.
Святий отче, сідайте,
Зі мною свято зустрічайте.
Ось вам на снідання
Вареники в сметані.
Спробуйте, потрошку…
Піп: А де моя велика ложка?
Солоха: Зараз принесу, а ще й ковбасу…
Піп: Не треба, їстиму руками,
Аби сидіти поруч з вами.
Який у вас чудовий стан
Якби не мій духовний сан,
То я б вас узяв собі за жінку…
Солоха: Та годі вам, куштуйте шинку!
Піп їсть, а потім ближче сідає біля Солохи.
Піп: Люба Солохо! Дозвольте спитати: Що це таке у Вас?
Солоха: Шия моя!...
Піп: Ой, таку гарну, таку білу шию.
Та й зроду-віку не бачив я!
Люба Солохо! Дозвольте спитати.
Та підібрати не можу слова…
Стук в двері.
Піп:(перелякано)Ой, хтось постукав до Вашої хати!
Солоха: Хто це прийшов?
Голова: Це пан Голова!
Піп: Ой, заховайте. Ой, поспішайте,
Мене врятуйте. О, Боже, мій…
Щоб не побачили нас добрі люди…
Солоха: Лізьте, пан отче, в мішок мерщій!
( Звучить весела українська музика)
Стук в двері Солохи. Входить Голова, співає.
Голова: Ти казала у суботу,
Підем разом на роботу.
Я прийшов – тебе нема…
Підманула-підвела!
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене молодого
З ума розуму звела.
Солоха: Ой, пане, де це Вас носило?
Ой, як вас снігом притрусило.
Голова: Та це ж – проклята завірюха!
Промерзли ніс у мене й вуха.
Така вже бісова погода!
Якби оце не Ваша врода,
Якби вас щиро не кохав.
Тоді б я зовсім вже пропав!
Прийшов, Солохо, до Вас у хату.
Стук в двері Солохи. Гукають колядники.
Колядники: Дозвольте заколядувати!
Голова: Сховай мене, Солохо, кудись у своїй хаті.
Бо як мене побачать…
Солоха: Ховайся у мішок, козаче.
В куточку притулись.
Сиди – не ворухнись.
( Звучить весела українська музика)
Заходять колядники. Колядують.
Колядка "Нова радість стала"

Стук у двері.
Солоха: Та заходьте, заходьте.
Заходить Чорт, співає
Чорт: Ти казала у середу
Підем разом до сусіда.
Я прийшов – тебе нема…
Підманула-підвела!
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене молодого
З ума розуму звела.
Чорт: Ох і довго я чекав
Та нарешті до Вас попав.
Дозвольте, пані, я біля Вас присяду! А, што, што у Вас це таке, веліколєпная Солохо?
Солоха: Як шо, рука! (Тихіше) Ну й ці чоловіки, думки однакові!
Чорт цілує руку
Чорт: А це шо у Вас, дражайшая Солохо?
Солоха: Як ніби не бачите, шия, а на шиї намисто.
Чорт: А це шо у Вас, несравненная Солохо?
Стукає Вакула.
Вакула: Відчини!
Чорт: (Злякавшись) Стукає хтось?
Вакула: Відчини!!!
Чорт: Це коваль! Чуєш, Солохо? Куди хочеш, ховай мене!
Солоха: Лізь у мішок!
Чорт ховається під музику "Сім сорок"
Вакула: Невже, не зникне з пам’яті моєї ця негідна Оксана? Не буду про неї думати! А це що за мішки? Завтра ж свято?
Бере мішок, виходить.

Стук у двері.
Солоха: Та заходьте, заходьте, розходилися.
Пацюк: Добрий вечір! Пожежний інспектор Пацюк. Чого це у Вас, гражданко Солоха, близько біля хати солома лежить. Не положено.
Солоха: (в бік) От люцифер з удостоверенієм.
Пацюк: А це що у Вас?
Солоха: Дрова.
Пацюк: Близько біля печі лежать – небезпечно. А де ваше відро з водою?Пісок? Лопата?
(Солоха швидко бігає під музику «Гоп-гоп» Вєрки Сердюки)
Пацюк: А пожежний щит? Непорядок, гражданко Солоха? А лампочка? Тут же голі поводи?
Солоха: А хто ж знав, що їх вдягати треба.
Пацюк: А це що тут у Вас за мішки? Не положено, пані Солохо, неположенор. Доведеться зі мною пройтися, штраф сплатити.
Виходять.
На сцені з’являється Вакула з мішком. Йде дуже зажурений.
Вакула: Ох, і тяжкий цей мішок і що у ньому?
Розв’язує мішок, з нього вистрибує Чорт, сідає верхи на Вакулу.
Чорт: Це я, твій друг, все зроблю для товариша. Грошей дам, скільки захочеш. Оксана ж сьогодні буде твоя.
Вакула: За таку ціну буду тобі служити!
Чорт: (задоволено) Без контракту нічого не робиться.
Вакула: Я готовий! У вас, на скільки знаю, кров’ю розписуються, чекай, дістану цвях.
Повертається і ловить Чорта за хвоста.
Чорт(падає на коліна) Змилуйся, Вакула, все що хочеш для тебе зроблю!
Вакула: Бач яким голосом заспівав. Вези мене до Америки! До самої Дженіфер Лопес!
Оббігають по колу. Звучить французька музика. Чорт скидає Вакулу і стукає в двері до Соланж.
Чорт: (благаючи) Соланж, бон жур, ма бель філлє, ту майс компрі, розумієш…
Стук у двері.
Соланж ховає Чорта в мішок.
Соланж: Сілєнсе! Ту вас данс ке сак, віт!
Входить Мер.
Мер: О, соланж, ма контесе, ма петіт Вланченайдж!
Стук у двері.
Соланж, ховає Мера в мішок.
Соланж: Сілєнсе! Ту вас данс ке сак, віт!
Входить Падре.
Падре: Соланж, бон жур, ма бель філлє, ту майс компрі…
Стук у двері.
Соланж, ховає Падре в мішок..
Соланж: Сілєнсе! Ту вас данс ке сак, віт!
Входить таксист Вакуліо.
Вакуліо: Бон жур, маман! Як са ва?
Соланж: А-а, Вакуліо! Са ва Бен, все як в супер-шоу!
Вакуліо: Що знову репетейшен? А це що, подарунки? (Показує на мішки)
Соланж: Ноу, це рін – нічого, сміття.
Вакуліо бере мішок.
Вакуліо: Ох, маман? І що вона навикидала, меблі чи що?
Чорт: Ей, гарсон, послухай!
Вакуліо: Це що магнітофон?
Чорт: Не зовсім… Вважай – твій внутрішній голос.
Вакуліо: І чого ти хочеш?
Чорт: Дозволь, нагадаю про місію твою, прекрасну Сандру!
Вакуліо: І кого це він мені нагадує?
Розв’язує мішок, сідає на Чорта.
Вакуліо: Ану, вези до Дженіфер.
Оббігають по колу. Звучить музика. Виходить Дженіфер з фанатами.
Чорт: Ось, амиго Вакульдо, твоя кінозірка на шпильках!
Вакульдо: О, мадонна міа! Белла сеньйорита, чи не подаруєте бідному маччо ваші прекрасні чобітки?
Лопес: А на що поміняєш?
Вакульдо: Ченч? Хіба що татуся чоботи!
Виймає великі чоботи.
Лопес: О-о! Чоботс? Вері гут!
Знімає свої чобітки, взуває подаровані і співає.
Музика. Пісня Лопес.

Вакульдо: Ей, нечиста сила, ти куди? Повертай мене на рідну Україну!
Чорт: Ноу проблем!
Вакульдо сідає на Чорта і повертається до Оксани.

Музика українська.
Оксана: Що це мені робити? Чи волосся причесати, чи до сусідньої хати прогулятися, чи пісню заспівати? Нічого мені не любе!... Де ж це Вакула? Навіщо я його по черевички послала? (Плаче)

Стук в двері.
Вакула: Ось, найдорожча моя, приніс тобі черевички від самої Дженіфер Лопес!
Подає на одному коліні стоячи.
Оксана: Такі високі? Ходити в них одна морока.
Вакула: То що, я не люб тобі?
Оксана: То мені черевички не любі, а ти…..дуже люб. За годину в таку даль злітав, такого моторного парубка я ніде не знайду.
Вакула: Тож давайте святкувати, гуляти, пісні співати!
Пісня " Як у нас на Україні"

Літературно-музична композиція-гра

«Весна -літо 2012»

На подіумі — літературні персонажі

Колекція одягу від Кутюр

«Весна-літо 2012»

Сценарій літературно-музичної комиозиції-гри

Запропонована літературно-музична композиція базується на уже вивченому літературному матеріалі у поєднанні з елементами позашкільного читання сучасної молоді ( а саме, сучасна рок-та поп- музика, покази колекцій одягу, презентація учнями своїх зовнішніх даних, творчих та акторських здібностей).

В основу композиції покладено не стільки логічний, скільки емоційно-образний вплив на особистість, що в значній мірі сприятиме формуванню духовно-ціннісних орієнтацій учнів, їх культурно-пізнавальних інтересів та естетичного смаку.

Мета: повторити та систематизувати вивчений протягом усього попереднього курсу «Світова література» матеріал; ввести учнів у світ казкової гри, літературної феєрії шляхом перевтілення літературних персонажів в сучасні образи; розвивати навички творчого переосмислення дійсності, естетичні смаки, асоціативне мислення учнів.

Учасники шоу: ведучі; моделі (в заздалегідь зімпровізованих костюмах на сучасний манер).

Інтер'єр: імпровізований подіум; музика відповідно до того чи іншого комплексу одягу.

Журі: склад - учителі та учні, що беруть участь у змаганнях; завдання - оцінка відповідей та обрання переможців;

критерії оцінювання:

1 -3 бали - емблема;

1 бал - назва персонажа, який криється за тією чи іншою моделлю;

3-4 бали - аргументація та короткий коментар до своєї відповіді.

Хід шоу

Ведучі оголошують шоу відкритим.
Ведучий 1. Доброго дня, шановні гості! Вітаємо вас, дорогі друзі!
Ведучий 2. Ми дуже раді зустрічі з вами!

Ведучий 1. Ми щасливі, що ви прийняли наше запрошення на наше невеличке свято!

Ведучий 1. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі колекцію одягу від Кутюр «Весна-літо 2012».

Ведучий 2. Колекцію розробив колектив учнів 5 - 7-х класів під керівництвом учителя світової літератури.

Ведучий 1. Ми створили нашу колекцію, поєднуючи сучасність та

класику, авангард та традицію. Тому запропоновані нами моделі є

своєрідними метаморфозами сучасного молодіжного стилю та

елементів одягу класичних літературних образів.

Ведучий 2. Ми пропонуємо вам не лише стати глядачами яскравого,

інтригуючого видовища.

Ведучий 1. Отже, розпочинається показ.

Звучить вокально-шструментальна композиція Еріко Моріконе (із кінофільму «Професіонал»). На подіум виходить перша модель - Венера.

Перша колекція, яку ми пропонуємо вашій увазі, ґрунтується на елементах давньогрецького покрою одягу - простий, чіткий стиль, елегантність форм. Саме такою вбачали греки богиню краси та кохання - поєднання простоти і витонченості, граційності і самовпевненості. А єдиний аксесуар цієї моделі - золоте яблуко з написом «Найчарівнішій» - робить її надзвичайно вишуканою та оригінальною.

В супроводі тієї ж музики на сцені з 'являється інша модель - Деметра. Ведучий 2. Наступна модель колекції також бере свої витоки із давньогрецької моди. Зверніть увагу на велику кількість екзотичних, яскравих аксесуарів - розкішний вінок із живих квітів, інтригуючий букет у руках, вичурні браслети та намисто. Усе це робить модель надзвичайно колоритною, багатою, щедрою.

Адже саме такою була та, образ якої покладено в основу даної композиції - багатою, щедрою, плідною богинею родючості та врожаю.

Звучить пісня Джорджа Майкла «Jesus to a child». На подіумі наступна модель - Джульетта.

Ведучий 1. Наступну модель ми пропонуємо романтичним, мрійливим, витонченим особам. Елегантна сукня, вишуканий покрій, м'якість ліній, ніжність і гармонійність у виборі тканини, кольору та візерунку створюють неповторний образ жіночості, витонченості, закоханості. Високий комір, рукава-буфи, невелике опахало в тон платтю уповиють жінку духом далекого, загадкового Середньовіччя.

На сцені— Червона Шапочка. Музичний супровід - енергійна пісня одного із сучасних співаків.

Ведучий 2. Наступна композиція одягу пропонується для літнього відпочинку, коротких лісових прогулянок, романтичних уїк-ендів на лоні природи, відвідин ваших родичів, що живуть у сільській місцевості.

Для зручності під час прогулянки пропонується легка бавовняна блуза, безрукавка, коротка кпітчата спідниця, трикотажні панчохи. Від сонячних променів чи від літньої зливи вас захистить весела шапочка яскравого кольору. Колекцію доповнює плетена корзинка, яка навіває картини літньої сільської ідилії.

На сцені наступна модель - Синдбад. Звучать музичні імпровізації на східний мотив. Ведучий 1. Створюючи свою колекцію, не обійшли ми увагою і чоловіків. На сцені демонструється чоловіча модель одягу, в основу якої покладено арабський стиль покрою, візерунку, побічних доповнень. Цією моделлю ми радимо скористатися чоловікам-мандрівцям, мореплавцям, яхтсменам і тим, хто любить пригоди, подорожі, небезпеку; тим, хто прагне пізнати світ, поринути у вир боротьби, хто не боїться труднощів, а сміло йде їм назустріч.

Отож мужні, сміливі, сильні, розумні чоловіки! Цей комплект одягу саме для вас. Зручна вільна сорочка, широкі штани, міцний шкіряний ремінь, пов'язка для волосся зроблять вас надзвичайно привабливими та неперевершеними.

На подіум стрімко виходить інша модель - Пеппідовгапанчоха під веселу, енергійну, сучасну музику.

Ведучий 2. А це що за яскраві фарби? Що за руде ластовиння? Звідкіля стільки руху та галасу?! Мабуть , усе це випромінює наша наступна модель, яка створювалася для найвеселіших, найневгамовніших - для підлітків. У центрі цієї композиції - яскраві, живі кольори та відтінки, поєднання найрізномашшіпшх тканин, асиметрія у деяких деталях одягу (зверніть увагу на панчохи та на взуття). А найгакантнішою деталлю колекції можна вважати зачіску - авангардну, зухвалу, таку, яка привертає до себе увагу і водночас є по-дитячому кумедною та наївною.

Цією моделлю ви можете скористатися, ідучи на дискотеку, танці, невелику домашню вечірку або ж на дружній пікнік.

У супроводі цієї ж музики на сцені з 'являється наступна модель - Том Сойєр, демонструючи свій комплект одягу під коментар ведучого.

Ведучий 1.1 знову перед нами чоловіча модель. П контингент, як і попередньої жіночої моделі, - підлітки, призначення - туристичні походи, поїздка у гори, дружній уїк-енд або ж романтичне побачення з дівчиною на лоні літньої сільської природи.

Картуз «а ля хуліган» , світла блуза з вільними рукавами , широкі плани із м'якої бавовняної тканини, підтяжки яскравого кольору, хвацько розстібнута безрукавка створюють відчуття легкості, зручності, задерикуватості.

Запропонований комплект одягу створює образ шибеника, пустуна, непосидючого й хитрого хлопчиська, з одного боку (що вельми імпонує дівчатам), і доброго, щирого, веселого підлітка - з іншого.

Звучать «Пори року» Антоніо Вівальді. На подіумі - Спляча Красуня.

Ведучий 2. Наступна модель розроблена для вишуканих, елегантних, загадкових дівчат. Розкішна вечірня сукня, дорога біжутерія, ледь відчутний аромат квіткових парфумів створюють атмосферу казковості, загадковості, романтичності, замріяності. Одягаючи цю сукню на бал, світську вечірку, святкування іменин чи інших урочистостей, ви неодмінно відчуєте себе казковою зачарованою красунею, розбудити яку зможе лише поцілунок вродливого юнака.

Якщо ви придбаєте запропоновану нами сукню, ви напевне зустрінете свого омріяного принца.

На сцену виходить наступна модель—Снігова Королева.

Ведучий 1. Пропонуємо вашій увазі ще один варіант вечірньої сукні. Як бачите, на тлі яскраво — сліпучої білизни підкреслено чіткість та симетричність, загостреність ліній та кутів. Модель надзвичайно екстравагантна. На перший погляд, білі та голубі кольори, правильність та рівномірність форм, срібна, інкрустована кришталем та перлами, біжутерія створюють образ сліпучої краси, чистоти, гармонійності. Але згодом починає віяти холодом, крижаним спокоєм, кришталевою вродою. З'являється відчуття надмірної виваженості, розрахунку, порожнечі.

Ця модель - для жінок рішучих, владолюбних, трохи егоїстичних та напрочуд самозакоханих.

Під супровід пісні «Jesus to a child» Джорджа Майкла на подіум виходить наступна модель колекції—Фея.

Ведучий 2. І ось перед нами модель Фея. Легкість, повітряність, химерність, феєричність покладені_у цю композицію. Шовкова сукня вдало підкреслює стрункість та граційність постави, а газова пелерина оповиває хмарою загадковості та мінливості. Сама присутність жінки у такому вбранні створює очікування дива, .луда, перевтілення, і нехай дотик золотої палички ( що є единим аксесуаром даного — комплекту одягу) зробить вас добрими, щедрими, співчутливими людьми на радість вашим батькам та нам, учителям.

На сцені Попелюшка

Ведучий. Дана модель розроблена для красивих ,працьовитих,лагідних та чуйних дівчат. Таке плаття може одягти кожна дівчина, якій притаманні такі риси характеру. Ніжну душу моделі доповнює ніжний колір плаття. Зі смаком підібрані прикраси свідчать про відчуття прекрасного красуні. Це плаття можна одягнути на випускний бал чи святковий вечір.

На сцені Білосніжна

Ведучий. Наступна модель колекції належить ніжним, товариським та оптимістичним дівчатам. Таким, які знайдуть вихід із скрутного становища і ніколи не залишать в біді друзів. Білий колір плаття свідчить про світлу, чисту душу моделі. Таке плаття можна одягнути дівчаткам, ідучи до першого Причастя.

На сцені Королева Казка

Ведучий. Образ даної моделі - чарівний та загадковий. Адже такою є кожна казка, яку ми читаємо. У казці перемагає добро, а добро-це біле, ніжне, світле. Таким і є плаття нашої королеви-білосніжне та пишне. Таке плаття можна одягати дівчатам ,ідучи під вінець.

На сцені Принцеса-чарівниця

Ведучий. Придивіться уважно до цієї моделі. Вона - справжня чарівниця. Це підкреслює і чарівна паличка в її руках, яка допомагає їй чарувати, робити тільки добрі справи. Таке плаття можна одягати, ідучи на доброчинні ранки до дітей, у яких немає батьків і вони пробують уваги, ласки та турботи.

На сцені Карлсон

Ведучий. А це що за бешкетник? Що це у нього на спині? Можливо він збирається кудись полетіти і щось нове дізнатися. Адже він непосидючий, все хоче знати і всюди побувати. У нього багато друзів. Напевно, вже допомогли йому поласувати смачненьким варенням, що залишилося лише на дні банки. Такий костюм можна одягнути, ідучи на прогулянку до лісу чи на рибалку.

На сцені Оле Лукойє

Ведучий. І знову перед нами герой із казки. Це Оле Лукойє, який приходить до слухняних дітей у хороших снах. Тому цей образ веселий, завжди усміхнений, добродушний. Єдиний аксесуар моделі яскрава парасолька, яку можна

використати як у дощову погоду, так і захиститися від сонячних променів. Даний костюм можна одягнути, ідучи на прогулянку.

На сцені Гаррі Поттер

Ведучий. Пропонуємо вашій увазі ще один варіант чоловічого вбрання. Створюючи дану модель, модельєри брали за основу образ хлопчика- всезнайки, який прагне досконало осягнути як філологічні, так і фізико- математичні науки. Щоб про все дізнатися, іноді йому приходиться вдаватися до чародійства, до магії, до потойбічних сил. Тим,хто хоче бути схожим на Гаррі Поттера, потрібно перечитати всі енциклопедії і, звичайно, всі книжки, в яких розповідається про незвичайного хлопчика.

На подіумі Мушкитери

Ведучий. А от ці чоловічі моделі розроблені для хоробрих, сміливих та відчайдушних чоловіків. Зверніть увагу на чітку та впевнену ходу моделей. Такі чоловіки не задумуючись вступлять у бій з ворогом, захистять жінку, бідних, знедолених, допоможуть старшим. Радимо всім чоловікам брати приклад з відважних Мушкитерів.

Літературно-музична композиція

« Ночі Шахеризади»

Ночі Шахеризади

Дівчата танцюють.

Заводійка:

Так починається наша ніч, прекрасна ніч ПІахеризади .Найдивовижніша із найдивовижніших, найяскравіша із найяскравіших, казкова, фантастична, таємнича, надзвичайна ніч! Отже, забудьмо про двадцять перше століття, про цивілізацію і наші земні проблеми і полиньмо в далеке-далеке минуле - у восьме століття, у реальну країну Персію.

Полиньмо в царство Шахріяра, найбагатшого володаря найбагатшої країни. Недовго Шахріяр був щасливим, дружина не шанувала його ,за що була страчена. Цар-убивця не мав спокою ні вдень, ні вночі ,він не спав і від цього ставав ще жорстокішим .3 ненависті до всіх жінок повелів міністрові-візиру щодня приводити до нього дівчину-полонянку ,а потім наказував катам стинати їм голови...

Однак, ми уже у восьмому столітті, у палаці самого царя Шахріяра ,де він приймає свого брата Шахзамана.

І інсценівка

Шахзаман: Брате мій, Шахріяре, побійся великого Аллаха, не знищуй ці прекрасні творіння - дівчат своєї країни! Адже за процвітання своєї країни маєш дбати ти „думати про державу, ти ж бо цар!

Шахріяр: Як можеш ти,брате Шахзамане ,такі речі мені говорити ,коли в тебе і самого рана на серці? Мстив я і буду мстити всім жінкам на білому світі! Наказую тобі,візире, привести мені найгарнішу ,найстрункішу красуню! Швидше!

Візир: Слухаюся ,мій повелителю ! (Приводить дівчину ,вона танцює.)

Шахзаман: Брате мій, ця красуня не заслуговує на те, щоб ЇЇ вбивати, зжалься над нею.

Шахріяр: Ніколи,брате. Піде вона туди ,куди я відправив тисячі її подруг.

Дівчина: О царю, володарю наш, чим я завинила перед тобою, що мушу

помирати? Чи тобі не подобаються мої очі, мій танець? Чому я повинна йти з

цього світу? Адже я така молода!

Шахріяр: Мовчи ,жінко! Не мені тебе слухати.

(Викликає катів. Дівчину виводять)

Шахріяр: Ні, все життя буду мстити . Я маю незліченні багатства, розкішні палаци, тисячі рабів і невільниць. Але не шанувала мене моя дружина, я покарав її. І так само караю всіх жінок, які є в моєму царстві. Шахзаман: Схаменись! Адже і в мене така сама трагедія. Шахріяр: Ні, брате, не вмовляй. Я поставив перед собою мету - я її досягну. Візире! Виконуй мій наказ !

Візир: Не залишилося жодної дівчини в нашому царстві, о всемогутній царю!

Шахріяр: Що? Як смієш ти мені таке заявляти ? Геть ! Без дівчини не повертайся!

Шахзаман: Прощавай, брате. Я змушений покинути жорстоку країну, повертаюся до свого царства.

Шахріяр: Іди, брате. Іди. А я в стражданнях свій вік проведу. П сценівка

Візир вдома

Шахеризада: Знаєш, сестричко, я щойно прочитала цікаву історію про життя нашого народу у сиву давнину.

Дуньязада: Ой, сестричко Шахразадо,як ти багато читаєш! Ти,мабуть,у се на світі знаєш.як я люблю слухати твої історії,коли ти розповідаєш мені їх з таким захопленням.Розкажи ще щось.

Шахеризада:Добре, сестричко ,але залишимо цю історію на потім,а зараз,ось

бачиш,до нас батько поспішає.Тату,чому ти такий засмучений?

Дуньязада:Що з тобою ,татусю?Ти чимось схвильований?Що тебе турбує?

Візир:Ой,дочки,не питайте мене нічого.

Дуньязада:Розкажи,татусю,може,ми в чомусь тобі допоможемо?

Візир: Ой,донечки мої любі,несила мені більше у царя управляти.Розривається

моє серце від його безчинства.

Шахеризада. Що сталося,тату?Чому?

Візир: Убив цар Шахріяр усіх дівчат з усієї округи,послав мене знов;а тут,крім

вас двох,моїх милих,любих діточок,нікого більше не залишилося.Що ж мені

робити,нещасному?Наказав без дівчат не повертатися.

Шахеризада .Не. журися,тату .Відведи мене до царя.

Візир: Що ти,доню,кажеш?Щоб я втратив тебе,свою дочку?Та ніколи в

світі,нехай краще уб'є мене,безсилого щось вдіяти.

Шахразада:О,тату,не страждай так сильно.Послухай своєї доні,віддай її цареві

Шахріяру.А я постараюся врятувати від смерті всіх дівчат.

Візир:Дочко!

Шахеризада: О,тату, не бійся,рушаймо до царя Шахріяра. Гаразд, доню. Іду збиратися.

Шахеризада: Слухай,сестричко,що я тебе попрошу .Увечері я пошлю по тебе,ти прийдеш до царя Шахріяра і попросиш,щоб я тобі щось розказала,а там будеш діяти,як я скажу.

Дуньязада:Добре,сестричко. Прощавай!Я знаю,що ти в мене мудра. Візир:Ходімо доню.

Ш інсценівка.
Знову в палаці царя Шахріяра.
Шахріяр.О красуне,дай подивитися на твою вроду.

Шахеризада.О всемогутній царю,навіщо тобі врода жіноча,адже,кажуть,що та, яка приходить до тебе,приречена на неминучу загибель.То ж чи варто дивитися на вроду жіночу,на очі ясні?

Шахріяр.О,я бачу,ти не з тих,хто боїться могугнього царя.Та робитимеш те,що я накажу .Наказую тобі танцювати. Повинуюся,царю. (Танцює)

Шахріяр:І танцюєш ти на славу.Але на цьому все!Кати!
Шахеризада: О всемогутній і великодушний царю.Будь таким добрим ,дозволь мені попрощатися зі своєю молодшою сестричкоюДуньязадою.Пішли гінця по неї,на це не потрібно багато часу.

Шахріяр:Гаразд, дівчино.Колись я не був жорстоким, любив виконувати прохання таких красунь.{Викпикає слугу). Приведи Дуньязаду.

Дуньязада. О, великодушний царю,спасибі за можливість ще раз зустрітися з моєю дорогою сестрою.Але дозволь мені просити у тебе одну річ.
Шахріяр:Ну'?

Дуньязада:Моя сестра завжди мені вечорами розповідала цікаві історії,нехай вона востаннє мені про щось рзкаже.

Шахріяр:Ну, що ж,розкажи,Шахеризадо,убити тебе я завжди зможу. шахеризада:Розповідають люди,що за часів володаря правовірних Халіфа Гаруна ар-Рашида жив собі в місті Багдаді чоловік, якого звали Сіндбад- носій.Був той чоловік бідний і носив усякі вантажі.Ось якось найняли Сіндбада,і поніс він в одне місто чималий вантаж.Того дня була страшенна спека...

IV інсценівка

Синдбад-носій:Ох,ох,як спекотно!О,несила мені більше носити такі важкі речі.Сяду трішки відпочину.О,що ж це так смачно пахне, що це за дивні звуки,яке життя! О Аллаху,ніхто не йде проти твоєї волі і збагачуєш сам,коли хочеш,і принижуєш сам,кого хочеш!Слава ж тобі,всемогутньому і справедливому! Недаремно господар цього дому купається в багатстві і насолоджується ніжними пахощами,смачними наїдками і напоями,а я сиджу тут,убогий,голодний і втомлений!

(Встає йти)

Служник.О чоловіче добрий,не знаю хто ти,але запрошую тебе до нашого палацу.

Синдбад.Та що ти,як я можу убогий нещасний зайти в це царство раю!Я не смію цього зробити.

Служник. Так наказав мій господар,тож будь добрий,виконай його волю. (Заходить)

Синдбад:Присягаюсь Аллахом,це місце-райський куточок,мабуть це палац султана або царя.Салям алейкум,великий володарю,хай принесе тобі могутній Аллах багато щастя і добра!

Синдбад-мореплавець:Слява тобі,чоловіче добрий.Благословенний той день,коли ти прийшов сюди!Як тебе звати? Яким ремеслом займаєшся? Синдбад-носій'.О володарю,звати мене Синдбад-носій.І я ношу всілякі вантажі за платню.Через те мене називають Синдбад-носій.

Синдбад-мореплавець'Знай, носію, мене звати так,як тебе-Синдбад,але я Синдбад-мореплавець.Я хочу ще раз почути ті вірші,що ти читав біля моєї брами.

Синдбад-носій:Не глузуй з мене.Втома і тяжка праця роблять людину невігласом.

Синдбад-мореплавець: Не соромся,адже ти тепер став для мене моїм братом.Прочитай ще раз свої вірші.Вони мені справді дуже сподобалися. (Читає)

Синдбад-мореплавець:Синдбаде!Життя моє склалося дивовижно. Розповім тобі всі пригоди,що сталися зі мною,поки я не домігся щастя сидіти в такому будинку,де ти оце мене бачиш.Скільки довелося мені страждати!Я здійснив сім подорожей і про кожну є в мене захоплююча розповідь.Все,що було,сталося зі мною-за велінням долі,а від того,що судилося людині,-нікуди не втечеш, ніде не сховаєшся.

V інсценівка

Шахріяр:О,чому ти перервала свою розповідь,адже мені дуже цікаво довідатися,що ж було далі,які подорожі здійснив Синдбад мореплаведь?Розказуй,о Шахеризадо!

Шахеризада:О премудрий царю,уже ніч позаду,сонце зійшло,ти ж мене повинен був убити...

Шахріяр:О ні,ні!Я не можу тебе убити,не довідавшись,що ж було далі,мені це дуже цікаво!

Шахеризада'.У тебе,як у царя,дуже багато земних справ,вирішуй їх,а ввечері я розповім далі про цю історію.

Ведуча. І не думав цар Шахріяр,що його життя може стати таким цікавим.Він забув про свою жорстокість,забув,що цю дівчину запросив для того,щоб стратити.І вперше за багато за останніх років не міг дочекатися темної ночі.Швидко,дуже швидко були підписані угоди між сусідніми країнами про перемир' я;швидко,дуже швидко цар дав дозвіл на зменшення податків;швидко,дуже швидко цар вислухав інформацію про події,що сталися в його країні.Але дуже повільно для царя минав день.Бачити Шахериазаду,слухати її приємний голос,а найголовніше,знати,що ж було далі,-дуже цареві нетерпілося.Він заледве дочекався ночі. А ввечері почалася нова історія.
Шахеризада . Гаразд,мій повелителю,розповім я тобі ще одну історію.Стародавні перекази розповідають:у далекі-далекі часи жили в одному з місті персидського Харасану два рідних брати :Алі-Баба й Касим.Після смерті батька вони дуже бідували,однак Касим одружився з багачкою і швидко розбагатів,а Алі-Баба одружився з такою ж,як і сам бідною дівчиною і жив у великих злиднях.Але одного разу...

VI сценівка

Алі-Баба приносить мішки.

Дружина:Що це,любий,у цих мішках? Алі-Баба:Усе.Тепер ми дуже багаті.

Дружина.Відкрий мішок.О!!!Що це!Що ти, нещасний, накоїв?Кош ти обікрав?Де ти награбував цього добра? Прости всемогутній Аллаху,мого покровителя,дай йому розум,щоб він усвідомив свою провину.О, як мені тепер в очі людям дивитися,що мені тепер, нещасній,робити? 0,як я маю далі жити?

Облиш,жінко, репетувати! За кого ти мене маєш?Невже я,Алі- Баба,можу когось обікрасти,невже ти не знаєш мене?

Дружина: Звідки ж у нас таке багатство?Я звикла жити в бідності,не хочу чужого, не заздрю багатим.

Алі-Баба:0 Аллаху,зроби так,щоб замовкла ця нестерпна особа.ї дала мені слово мовити.

Дружина: Ну, розповідай, що ти там придумаєш на своє виправдання. Алі-Баба:А було це так.Я пішов у ліс по дрова,адже коли я востаннє продав їх на базарі,то ми мали що до столу на обід.Сьогодні знову хотів було набрати дровець,аж раптом побачив вершників на добрих конях,одягнутих у кольчуги,в кожного на боці, звисає лук з плеча. ДружинаїТо ти,мабуть,злякався!

Алі-Баба: Атож.І хутко скочив на дерево,вкрився вітами і почав за ними спостерігати.Коли придивився,переконався,що це-розбійники.їх було сорок. Дружина.Аж сорок.

Алі-Баба: Так .їх було 40.У мене аж у роті пересохло від страху,я не знав,що робити.А вони під'їхали до гори,припнули коней,повісили їм торби з харчем на шию,а самі почали знімати з них величезні мішки.А потім попрямували до гори і зупинились перед великими дверима.Я раніше ніколи не бачив тих дверей,бо вони заросли чагарниками,плющем,густою травою. Дружина: До дверей?

Алі-Баба:До дверей.А тоді їхній головний розбійник раптом вигукнув: „Сім- сім,відкрийся!"-і двері почали відкриватися. Дружина: „Сім-сім відкрийся?"

Алі-Баба: „Сім-сім відкрийся."! двері відкрилися.Всі розбійники зайшли в печеру,а через деякий час вийшли.Я сидів на дереві ні живий ,ні мертвий.І не пам'ятаю,скільки там сидів.А коли стомився то пішов до печери. Дружина.Пішов до печери?

Алі-Баба:Так, пішов до печери і сказав: „Сім-сім відкрийся!" І двері відчинилися.Я зайшов до печери,а двері зачинилися.О,що я там побачив!Печера світла, з мармуровими стінами,висока.Там дуже багато всяких наїдків,напоїв.А потім я пішов в іншу залу,ще більшу,ніж перша,а там...О,я не можу тобі розказати,що там було:злитки золота,срібла, діаманти,перлини. Багатства там -незліченногоІЯ походив по всіх запахчені здавалося,що це-це сон.Чого там тільки не було!Знаєш,люба, я довго думав,що мені робити,але вирішив,якщо я скористаюсь моментом і візьму ось цю маленьку частинку добра...

Дружина.Малсньку частину?Ти вважаєш,що це маленька частина?
Алі-Баба:З того,що там лишилося,це-дуже мало.Адже ми такі бідні,і я не відмовив собі у такій розкоші.Я підійшов до дверей і сказав: „Сім-сім відчинисяР'.Двері відчинилися і я вийшов.Тепер ми з тобою заживемо,як справжні багачі!

Дружина:Потрібио порахувати,скільки тепер у нас золота. Алі-БабаЛа. тобі й за три дні не порахувати цього добра.
Дружина.Тоді я піду до Касима по мірку.

VII сценівка

Шахериазада:І пішла дружина Алі-Баби по мірку до його брата Касима.Таємниця перестае бути таємницею,якщо про неї знає більше двох чоловік.І незабаром 40 розбійників дізналися,що їх золото десь пропадає...Однак,уже зійшло сонце і тобі,мій володарю,потрібно йти до своїх царських справ.
Шахріяр-.Але я не хочуіХочу почути,що ж було далі! Як це цікаво!

Шахеризада:Якщо цар побажає,то ввечері ми продовжимо цю розповідь. Ведуча:Важко було цареві пережити білий день,а ввечері почалася нова історія.Так тривало дуже довго-тисячу і одну ніч!Шахеризада розказала цареві Шахріяру безліч цікавих історій.Він захоплено їх слухав і забув про свою жорстокість.Перестали в царстві страждати молоді дівчата-Шахеризада їх врятувала від царської жорстокості.А Шахріяр став добрим,мудрим правителем.І дружиною у нього була Шахеризада.Народила вона цареві багато діток.І жили вони щасливі,у розкоші багато років.

Ми розповіли вам,дорогі гості,про створення арабських народних казок,які ось уже протягом півтисячі років виходять під назвою „Тисячі і однієї ночі."А сьогоднішня ніч- „Ніч Шахеризади"-нехай запам'ятається вам і нам надовго.

М. Гоголь "Ніч перед Різдвом"

Інсценізація уривку

Дія друга

Хата Солохи - простора, порожнювата. В однім кутку здоровий стіл і ковальські причандали. В другім кутку лежить три здорових лантухи; один з вугіллям.

Ява 1

Солоха сама

Солоха(прибирає в хаті). Оце! Мов і не прибирала! І не знать, що святки-такий гармидер у хаті! А все Вакула поназносить завжди сюди свого струменту, мішків, вугілля та й набруднить усюди. Ні, щоб у своїй кузні держати? Так ні, каже,- цигани покрадуть! От і прибирай за ним, як знаєш! Та ще отими барвами поналяпує! Ні вже! Дрібноту яку я й сама вимету, лави помию…А мішки й кадоби – вибачай! Винесеш ти на своїх плечах, бо мої вже й підносилися трохи! (Починає вимітати й стирає з лави; зачіплює глечика й розбиває). Отуди к бісу! (Знов прибирає, а далі сідає на лаві віддихати). Ху, втомилася! Не та вже стала: важко от і спину зігнути!.. Ох! Літа мої красні минають!.. А за молодощів була з мене й дівчина, була й молодиця! Все в руках у мене горіло – і гульня, і діло! Вогонь була не дівка: хороша й до хлопців моторна(Співає).

Було пройду по селу,

Вже й юрба за мною;

Той шапку зняв, той віта,

Той маха рукою…

А я собі, мов не я,

Мов недобачаю;

Усміхнуся з рукава

До кого вже знаю!

Оченьками підморгну,

Поведу бровою;

Лягай, хлопче, у труну,

Або йди за мною!

Мати було лаються, батько сікаються бити, а мені байдуже! Чорт своє, а дяк своє! (Співає)

Як була я молодою

Преподобницею,

Було сяду за роботу

Під віконницею;

Ой, хто йде, не мине –

Задивляється;

А чи оком, а чи словом

Затримається!

«Чи я ж тобі, моя доню,

Не показувала,

Щоб до вікон мені хлопців

Не принаджувала!

Затуляй вікна

У віконниці;

Роби дома, сиди мені

Хоч на долівці!»

«А я ж тобі, моя мати

Перекір наряджу!

Повну хату, ще й кімнату

Парубків наведу!

Перекір, перекір,

Перекорище:

Повну хату, ще й кімнату,

Та ще й дворище!»

(Підморгує й підтанцьовує). Нажилася таки я, натішилася! Нехай другі будуть дурні, а я – ні! Ех! Аж згадати весело! Знали Солоху навкруги!(Зав’язує платком голову). Та ще й тепер не втекло наше; дарма, що постаріла, а на які очі, то й гарна! Поводимо за вуса ще; на кого з старих голів оком не скину, то й мліє: Свербиніс ,Чуб, дяк, голова…та чи мало чуприн тих! Шкода тільки, що жонаті; та й я не дурна,- не на таку напали!(Співає).

Ти думаєш, дурню,

Що я тебе люблю,

А я тебе, дурню,

Словами голублю!

Ти думаєш, дурню,

Що я тебе кличу,

А я тобі, дурню,

Крізь тин дулі тичу!

А!.. Думайте, дурні,

Що ви всі хороші,

Та носіть до мене –

І добро, і гроші!

Отак дури їх, як слід: не лізь, діду, на вишню, бо вб’єшся! Кожний думає, що я за ним і боже, як побиваюся…А мене аж сміх бере! Дарунків поназносять, такого!.. Платіться, сиві чуби!.. (Лукаво). Де ж бідний вдові й узяти? На моє сирітство і бог вибачить! (Замислюється). А все-таке треба б собі на старість що небуть певне придбати! От чуб-удівець; за того вже давно я обома руками! Та ще й добра на все село! Грунтів, худоби всякої – сила; скирти на токах, у засіках аж тріщить, а в скринях від покійної Горпини добра скільки зосталося! А! Тільки очі пасу!.. Прибрала я б до рук оте все, попорядкувала б! Щ ж? Чуб до мене… і землі під собою не чує… хоч сьогодні до шлюбу! От, коли б тільки Вакула мій тут не нашкодив! Він за тією дзигою, Оксаною, вдаряє. Та здається, я проти нього добре піддрочила Чуба: і в хату не пустить! (чутно, хтось стукає в двері). Ой, хтось іде! Чи не Вакула? (Йде до дверей).

Ява 2

Солоха й голова

Голова (входить у двері, тупоче ногами, струшує сніг з капелюха й кожуха). Ух! Трохи не замело! От це втрапили до дяка?.. Не казав я? Як знялася хуга – то кум, чи не в заметі застряв де?! А я… на світло – та до вас, Солохо! Відігрійте мене, моя пані! (Скидає кожуха). Та тепер, на розговинах, здається й покуштувати можна… (Підморгує).

Солоха (перебиває). Сідайте, Сідайте, пане голово! Я почастую вас зараз колганівкою, а на закуску й ковбаси спряжу! (Йде до хижі).

Голова (дивиться вслід). Ех, добра баба! Чорт-не баба! Коли б тільки хто не притьопався! Та в таку негоду й собаки не виженеш! (Крякнув).

Солоха (виносить на тарілці горіхи, медяники, чарку й у руці пляжку; наливає). Покуштуйте: сама настоювала!

Голова (дивиться у вічі). Мусить бути смачна! А що ви самі? Може, це отрута (хихикає).

Солоха вигадали! (Пригублює). Ну, будьте здорові з святками: дай боже, щоб наші вибрикували! (Доливає).

Голова Дай боже все частуватися та частіше з вами видатися! П’є й крекче)!.. Добра калганівка! Мабуть. І бодян є!

Солоха трошки вкинула. Призволяйтеся поки медяників, горіхів…

Голова Е! Не ті вже в мене зуби… Не вкусю! Мені чого-небудь м’якенького…

Солоха (Потупивши очі). Чого б вже вам? Їй-богу, не знаю!.

Голова. От сідайте,будь ласка, отут… (обіймає потроху за стан). Так не знаєте?

Солоха (Соромлячись). Ох, мені лишенько! Хтось іде!

Голова (встає й шукає шапки). Хто б це? (набік). От чортяка!

Голос дяка. Пані Солохо, отверзи!

Солоха (набік). От халепа! (Вголос). Це чи ж не дяк?

Голова Сховайте мене куди-небудь зараз, мені не випадає тепер з дяком здибатися!

Солоха Ох, біда ж моя! Куди я вас, пане голово, сховаю? Лізьте під запічок!

Голова Що ви!? Туди й мій чобіт не влізе!

Голос дяка Слоніє Остахієвно!

Солоха. Хіба в лантух! (Висипає вугілля). Лізьте ж швиденько, а я зашморгну вас…

Голова А там не тісно буде? (Знов стук).

Солоха. Ой, лізьте-бо швидше, не гайтеся, бо бісовий дяк і двері висаде!

Голова. А, щоб вас! Чи лізти, то й лізти… (Влазить).

Солоха (Зашморгує над ним лантуха й кричить до дверей). Зараз, зараз! Тривайте, вдягнуся!

Голова (З мішка). Ой, ой! Чуба прикрутили! Чуба! Чуєте? (Солоха не чує й біжить до дверей),

Ява3

Солоха й дяк

Дяк (входить, тупоче на місці й потирає руки). Здравія й долголітія, благоденственного і мирного житія!

Солоха, Спасибі вам! (Озирається на мішок, де ще крекче голова). А що… надворі мете?

Дяк. То єсть-світа преставлєніє! До мене іміла собратися кумпанія: пан голова, Чуб, козак, Свербиніс,Передерипуп, знаменито берущий баса, і прочії; но стихії, здається, воспрепятствували сьому. Мню, що сіє к луччому, і бо я возмог кинути храмину свою і побрести по заметах до вас, ліпообразная Солохо!(Потирає руки).

Солоха. Спасибі за ласку! Сідайте!

Дяк (сідає на кінчику й очима їсть Солоху; та трохи не при собі. Який час тиша). Одначе за таковий подвиг уповаю некує мзду од вас получити…

Солоха. Що це ви, бозна-що кажете, а ще письменні!

Дяк (встає). Не розумієте мене: мзда – се річ нагородна, ліпообразная Солохо!.. А обладаєте ви таковим багатством сладчайших прелестей, що не гріх і сущу рабу єдиную од сіх уділити!

Солоха (засоромившись). Я вас сьогодні й не второпаю, про що ви кажете?

Дяк. О, ліпото уязвляющая, сосуде іскусительний!.. Хитриш, а розумієш добре, чого алчет душа моя!..(Співає).

О, избранная Солохо,

О, владичище моя!

Ощаслив хоч вельми трохи

Дні моєго битія!

Без тебе блуджу я де то;

Без тебе – усюди мла:

От, неначе «в руці лєто»-

Моє серце ти взяла!

О внемли, як тя кохаю:

Ти для мене цілий мир!

Тепло серця, путь до раю

І душі моєї клир!

Солоха(набік). (Разом співають).

Розманіживсь як медяно

Оцей капосний бабій!

Ач, мізерне та погане,

А до патоки й собі!

(До дяка)

О, я знаю вас незгірше –

Язиком солодите:

Пошукайте яку іншу,

Щоб повірила на те!

І чого б мене кохати,

І здалася б нащо я? –

Коли збоку, в власній хаті,

У вас жінка є своя?!.

(Разом)

Дяк Солоха

О, не рци про ню і слава, Я не вірю в ваше слово,

Бо не чтить сіх серце уз: Щоб приміли полюбить,

Ваші щічки, ваші брови Коли ви уже готові

Його взяли на мотуз! Свою жінку обдурить!..

Але зимність ваша губить! І мене яким ви робом

А в писані гріх за се: Полічили за плоху?

Бо хто мнозії возлюбить, Ви ж письменні, вам би сором.

Тому проситься усе! Підбивати до гріху!

О, купино золотая, Та й яке там злото в мене

Всі єсьми твої раби, І яка там купина?

Миро сладосне люби! Втиште серденько шалене,

Бо я вдівонька сумна!

Дяк. Пошто убо, ліпообразная Солохо, і досі не отверзете серця свого на моленія мої? (Всміхається).

Солоха. Не знаю, чого вам від мене треба? Та й звідкиля ви взяли, що в мене злато є?

Дяк. Гм!.. Гм!.. (Усміхається). Звідкіля? Очеса мої видіста! (Підходить близько, кашляє й пальцем торкає.) А що це у вас, велеліпная Солохо?(Відскакує; потирає руки).

Солоха. Як що? Рука, Пантелимоне Никихворовичу!..

Дяк. Гм!.. Рука!.. Хе, хе, хе!(Пройшовся). А це що у вас, многоцінная Солохо?(Доторкується до шиї й відскакує, потираючи руки).

Солоха. Хіба не бачите, Пантелимоне Никихворовичу? Шия, а на шиї намисто.

Дяк. Гм! На шиї намисто? Хе, хе, хе!(Знову пройшовся). А це що у вас, благовонная Солохо?(Приторкнувася до дукача).

Солоха. Як що? Дукач, Пантелимоне Никихворовичу.

Дяк. Гм!.. Дукач то дукач! Но там мню…(Хтось стукнув). Ох, боже мій, стороннє лице!.. Що, як застануть тут особу мого званія? Дійде до…Ох, мені лихо!

Солоха. Та не бійтеся, може, це ваша жінка?

Дяк.(тремтить). Ох, последняя горше первого!.. Бога ради… добродітельная Солохо… ваша добрість, як глаголет писаніє… глава тринад… тринад… стукає, стукає! Їй-богу, стукає! Ой, сховайте мене куди –небудь!..

Солоха. Хіба в лантух?(Висипає мерщій вугілля). Лізьте ж!

Дяк.(лізе). Аки Іона во черево китово!

Солоха.(зав’язує й біжить до дверей). Оце!.. Іще хтось! Мов змовилися!(Відчиняє й набік). Ох, моє горенько-Чуб!

Ява 4

Солоха й Чуб.

Чуб(струшує сніг). Здрастуй, Солохо! Ти, може, й не сподівалася на мене? А? Правда, не сподівалася? Може, я перешкодив?(Підморгує, розперізується й хапається за спину). Ач…клятий!

Солоха.(соромливо). Чим же б то ви мені перешкодили? Ви в мене завжди дорогий гість!

Чуб.(усміхається й бере за щоку Солоху). Гм-гм!.. Дорогий?.. А може, ви тут бавилися з ким, може, ти кого сховала вже, га?

Солоха.(з острахом озирається на мішки; набік). Пропала я! Невже він підслухав?!(До Чуба). Що це ви кажете? Гріх вам таке вигадувати! Хіба ж я до кого крім вас?

Чуб. Хі, хі, хі! Знаю,знаю! А ти вже й розсердилася! Поможи мені хоч кожуха скинути!(Солоха скидає, а Чуб покрикує). Ой, ой! Обережніш! Там отой… с… я спину намулив…

Солоха. Чим же це!

Чуб. Та здається, на печі спік! Хоч би ти попоїла…(голова в мішку чихнув). Хто це! Справді, чи нема кого! (Озирається).

Солоха.(змішавшись). Їй же богу, нічогісінько!.. То я… ногою рипнула…

Чуб. Ногою?! Дивись мені!(Всміхається й пальцем пригрожує; розперізується). Ну, а тепер, Солохо, дай хоч чарку горілки: мабудь у мене горлянка замерзла від клятого морозу. Послав же Бог таку ніч саме на Різдво! Як схопилося, аж пальці подубли!..Як схопилося, кажу…

Голос за дверима. Відчини!

Чуб. Хтось стукає!?(Встає)

Голос. Відчини!

Солоха.(набік). От напасть! Розносило їх сьогодні!(Метушиться по хаті). Хто б же це!.. Хіба, може, син!?

Чуб. Вакула!? Слухай, Солохо! Куди хоч дівай мене, а я не хочу…(хапається за спину). Ні за що на світі не хочу показатися тому клятому виродку! (Хапається знов). Щоб йому набігло під обома очима по пухирю з капицю завбільшки!

Солоха.(бігає по хаті). Ох, мені лишенько! Куди б же вас?!.

Чуб. Куди хочеш кажу!

Солоха. Лізьте, хіба… в лантух?

Чуб.(лізе й лається) А, щоб тобі ковадлом по пиці?(Солоха зав’язує, а Чуб з мішка) Щоб тебе молотком вшкварило! Собачий син!.. Ох, ох!..

Голос. Відчини – бо.

Солоха. Зараз, зараз! Тривай!(Вибігає за двері).

Ява 5

Три мішки, що лежать так: спереду на кону, праворуч – 1- й мішок(голова): ліворуч – 3-й мішок(Чуб); посередині, трохи далі – 2-й мішок(дяк). Якийсь час на кону тиша і далі межи кожною реплікою чималі паузи.

Чуб. Ох, ох! Демонів син!.. Ху!.. Тісно як!(Пручається).

Голова.(чхає). Ги… ги!..Ач-хи!..Ач-хи!

Чуб. Хтось чхає?

Дяк.(продирає дірку). Хоч обозріти б!(Висовує голову). Чи не можна вспять?

Голова. Гик…гик!... Ач-хи!.. Ач-хи!

Дяк. Ой, ой!(ховається мерщій). Спаси мя, господи!

Чуб. Ох! Ох!..І не повернешся!

Голова. Ач-хи!.. Ач-хи!

Чуб. Який там біс чхає?

Ява 6

Три мішки й Солоха.

Солоха.(тихо ходить і зачиняє двері; до себе співає)

Що ж тепер, кажіть, почати!

Як з мішків їх повиймати!?

До других байдуже,

А за Чуба дуже

Мені страшно!

Голова. А-а! Ги-ги!

Чуб. Ох-хо!

Дяк.(висунувши голову в дірку).

Порятуй Солохо,-

Дам ті брошно!

Солоха. Та цить, мовчи, вражий дяче!

Чуб. Який там біс іще плаче!?

Дяк.

Ой змилуйся, жено,

Не дай пропасть бренно!

Голова. А-а! Ги-ги!

Чуб. Ох, сказився клятий!

Солоха.

Їх випустить з хати –

Не до чмиги!

Солоха. Дяк.

Ой пропала А ще жінка

Моя справа! Розпізнає –

Піде в селі Поб’є мене,

Тепер слава! Розтерзає!

Не дістанусь Чубу, - І останню косу

Не візьме до шлюбу Мою скудовлосу

Мене зроду! Потріпає!

Тепер мені просто

Кинутись хоч з мосту

Тай у воду!

Чуб. Голова.

А, сказився б Оце! Ги-ги!

Тай проява! От робота!

Ну, Солохо, - Ач-хи! Ги-ги!

Кепська справа! Ну й тіснота!

Тривай, моя люба, А біс оцій бабі,

Уже більше Чуба Коли б мені набік,

Не видати! Хоч до хати!

Хор.

Ой радуйся,

Наша земле!

Ой радуйся,

Наша земле!

Добривечір тобі, пане господарю,

Радуйся!

Ой радуйся, земле, - син божий

народився.

Солоха.(вдаривши об поли). Мало ще! Колядників принесло! Як упруться ще в хату – біда!.. Ой сама не своя!..(бере мерщій паляниці, ласощі, гроші й кидає похапцем за вікно). Спасибі, спасибі!.. Ідіть собі, люди добрі!

Ява 7

Солоха, Маруся й Катря.

Маруся й Катря.(входять швиденько). Здорові були! З святим вечором, тіточко!

Солоха(набік). На тобі ще!( до них). Спасибі… Спасибі!.. А я оце простяглася з хати до Явдохи…

Маруся. Той добре. А ми, тіточко, до вас…

Катря. Коляду знести, складчину зробити…

Солоха. Складчину?(Набік). Якраз до шмиги! Що мені сьогодні за придача?!(До них, змішавшись). Знаєте, мої любі, чи не можна б краще на сьогодні де інде?.. От хоч би в Марини Шпортунихи, чи що!?

Маруся. Ні-бо, лебідочко; вже, будь ласка пустіть до своєї господи: ми не нашкодимо! Адже знаєте?

Катря. Та до другої хати з нашого гуртку не захоче ніхто й піти! Ми вже тут так призвичаїлись…

Солоха. Та я бо, знаєте, радніша!(Розводить руками; набік). Ну, що тут мені робити? І остатнього розуму збулася!(До них). Радніша б…так Вакула прийде, - тут його струмент…розсердиться!

Катря й Маруся. Про Вакулу байдуже! Він моторний, - не розсердиться.

Солоха. Так все, знаєте, струмент,мішки… (набік). Як би від них хоч на хвилину відчепитися! (до них), Не прибрано… Знаєте що? Ідіть лишень, я вже приберу все

мішки повиношу, а ви тоді й прийдете!
Маруся й Катря (весело). Не турбуйтесь, не турбуйтесь, тіточко, ми самі й повиносимо! Ану, берися!

Солоха. Не руште, не руште! (набік), Ох, пропала ж я!

Маруся й Катря (беруть мішок з дяком), Що тут, тіточко? Важке таке! (дяк крекче). Щось живе! Звірюка якась! (говорять разом).

Солоха (Не при собі). Не знаю… що ж би воно?.. Може, Вакула… собака…

Маруся й Катря (силкуються підняти; дяк тим часом говорить і гавкає; вони кидають додолу). Ох, лишенько! Справді собака, та ще, може, й скажена!

Дяк (з мішка). Ой, ой! Рамено!.. Гав, гав,гав!!! Гррр!..

Маруся й Катря (відскакують), У-у!.. Чортяка! Собака! (біжать за двері і кричать). Сюди! сюди!

Ява 8

Солоха й мішки

Солоха (в розпачі, вдаривши руками об поли), Рознесуть тепер! Ославлють на все село Солоху! Почешуть зуби!.. Пропали мої заміри! Не бути вже мені Чобихою… Отака урвись!.. (Люто). А все через цього глистюка; не зміг змовчати!.. Кавчить! (Штовхає дяка ногою в бік).

Дяк (з мішка). Ох, ох!.. Умилосердьтеся, добродітельная Солохо! Пустіте на покаяніє!

Чуб (з мішка). Розв’яжіть й мене!

Голова (з мішка). Ги, ги!..

Солоха (яро).

Ага?! Уже знаєте всі?

За носи більш не буду водити?!.

Тепер раді б Солоху втопити,

Раді б з’їсти мене ви зовсім?..

А самі? – Пресвяті, пречисті?!

Так сидіть же, чорти б вас убили!

Хай принаймні і ваші чуприни

Вкриє сором! (Мішки стогнуть).

Мовчіть, навісні!

Дяк (витикає голову).

Христа ради, Солохо… внемліть!

Мого звання особа!.. Ох, чую,-

Вже по станіцах вразі ґвалтують!

Чуб і голова.

Та пусти ж бо і нас хоч на світ!

Солоха (люто, помстливо).

А!!.. Пусти! Уже проситесь?.. Ні!

Порозв’язують тут вас, панове!

От, біжать!.. Все село вже готове!..

Ну, тепер-світ за очі мені! (Вибігає).

Мішки всі ворушаться, хотять розв’язатися й крекчуть.

Входить Оксана.

Ява 9

Оксана сама

Оксана (сама). Нема… нема Вакули! Вже ми все село оббігали й! І що з ним сталося? Що, як він, справді на страшне що відважився?.. чого доброго: він такий! З горя ще заподіє собі що-небудь!.. А все я, я, я, винна! Все нехтувала, в’їдалася!.. А він мене любив!.. Тепер, може, - до другої?! (Співає).

Невже він за жарти

Безвинні, дівочі –

Зміня мої брови,

Зміня мої очі

На вуста чужії,

На щічки ворожі?

Дожить до такого

Не дай мені боже!

Тоді моє серце

В розлуці загине!

О, ні! Мій Вакула

Мене не покине!

Я, справді, сувора,

А він так горює…

Нехай вже зненацька

Хоч раз поцілує,

Всміхнуся кохано…

Чи вже ж він над цю

Та знайде Оксану?

Ні, тоді напевно

Себе не спочує!..

Нехай мене тільки

Хоч раз поцілує!

І спалахне зразу

Серденько гаряче:

Не втечеш від мене,

Мій любий козаче!

Я гляну на нього,

Всміхнуся кохано –

І буде незмінно

Твоєю Оксана!

Ява 10

Одарка, Маруся, Катря й друзі дівчата.

Одарка (Вбігаючи). Де тут чорти? В якому мішку?

Дівчата Глянь, чи не це?

Оксана Що це ви, чи не збожеволіли?

Одарка. Ану, розв’язуйте мерщій!

Дівчата А як укусить? Хай йому біс!

Одарка Перехрестіть ,тай не бійтеся!

Дівчата Цур тобі! Цур, сатано!

Одарка Та йдіть же поможіть хто розв’язати… Чого ж ви поторопіли?

Оксана Та що ж там таке? Я- зараз! (Беруться за мішок; дяк гавкає).

Одарка (відскакуючи). Що за чорт! Там, там здається.

Оксана Собака.

Дівчата Ох, не руште-ще покусає!

Маруся й Катря (Відбігають). Не руште, не руште ,там скажена собака!

Оксана (відскочивши). Так біжіть-бо, дівчатка покличте хлопців з дручками: та тут і вб’єте її в мішку!

Деякі Добре! (Біжать з хати).

Одарка А ти, Оксано, бери мерщій кочергу, а я – молота!

Дяк (З мішка). Ой, ой… Не бийте!.. Єй же єй, це – не собака, це-я!

Всі (кинулись за двері). Чорт, чорт!

Ява 11

Оксана й Одарка й мішки

Оксана й Одарка (Теж жахнулись, відскочили). Свят з нами! Що воно справді?!

Дяк (Висовує голову, вбрану й умазану в сажу). Ох, випустіть, молю! Зжальтесь над злополучним!

Одарка Що це за мара?

Оксана Що це за мара (разом)

Дяк (жалібно). Аз, многогрішний Пантелеймоній!

Оксана (взявшись за боки) Ха, ха, ха! Та це дяк!

Одарка Яким це ви робом, добродію, туди залізли?!

Дяк Ох, випустіть швидше!.. Це все враг чоловічеський накоїв… Ох, а ще душу маєте, швидше!.. Ох, біжать уже з дреколієм…аки татя во полунощі… біжать!.. Христа ради, скоріше!

Одарка (розв’язує мішок), Ну, вилазьте! (Заливаються сміхом).

Дяк (Зразу вискочив). Ух! Возстах убо од мертих! Спасайте мя, нозі мої! (Хутко без шапки вибігає).

Оксана (регочеться). Ач, дяче! Дивись, як чкурнув!

Одарка Побігти розказати нашим яка собака в мішку була! Ото буде реготу!

Оксана Побігти, побігти!!

Чуб (з мішка). Куди ви простяглися! Розв’яжіть лишень і мене!

Одарка й Оксана. Лишенько! Ще хтось у мішку сидить! Оце диво! (обережно розв’язують).

Чуб (поважно вилізає й потягується).

Оксана (сплеснувши руками). Батько?!

Одарка. Дядько?!

Чуб (ніякого). А ви думали хто?.. Що, славну я вшкварив вам штуку?

Оксана Як же це вас, тату?

Чуб Еге ж, спитайся!

Одарка Тут без, нечиста сило, вже не обійшлося!

Чуб. Не обійшлося!(Набік). Ну, клята Солохо, тепер ми вас добре спізнали!.. В неї що не мішок, то й чоловік захований, а я думав, що вона тільки мене одного…От тобі й Солоха!(Плює). Впродовж цього Оксана й Одарка щось шепочуть і хихикають.

Одарка. Оце, не при хаті згадуючи, такого ще й не чувала! Замість ковбас та книшів, людей у мішки кидає!

Чуб.(почухавшись). Ану лишень розв’яжіть третього мішка;я знаю що й там не без чоловіка!

Одарка й Оксана.(кидаються, сміючись, до мішків). Що за оказія?!

Чуб. А цікавий би я був знати, хто там сидить? Ануте лиш, вилазь сюди, вашець, вибачайте, що не знаємо, як вас по найменню величати!

Голова (вилазить повагом). А-а-а-чхи!

Одарка й Оксана (відскочивши). Ух! Голова!(Регочуться в кутку).

Чуб. Це ти куме? (До себе). І голова туди ж! Ач як? Еге!..

Голова.(змішавшись). Повинно… надворі холодно?

Чуб. Морозець єсть… А дозволь спитати… чим ти змазуєш свої чоботи – смальцем чи дьогтем?(Набік спльовує). Зовсім не те.

Голова. Дьогтем краще(Згодом). Ну прощай, Чубе!(Насовує шапку й виходить).

Ява 12

Оксана, Одарка й Чуб.

Чуб.(дивиться вслід й чухає потилицю). І навіщо я спитався, чим він чоботи маже?!(Крутить головою). Ай да Солоха! І голову в мішок! Гм! Чортова баба! А я дурень… Ну, бісова дурисвітко, не доведеться тобі більше мною коверзувати!